Система уроків з українознавства 5 клас

               

Українознавство

5 клас

Урок 1

Тема: Я - людина. Людина  -  частка і ціле природи.  Здоров’я  -  ознака ладу між людиною та природою

Мета: формувати комунікативні навички учнів, соціальну та полікультурну компетентність, розвивати   увагу та кмітливість; узагальнити знання про ключові ознаки та види здоров’я , про людину як частку та невід’ємне ціле природи , формувати в учнів навички здорового способу життя, життя в гармонії з природою, вчити використовувати корисні рослинні ресурси для підтримки здоров’я ; виховувати дбайливе ставлення до природи, до власного здоров’я .

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь

Обладнання:  опорні схеми, ілюстрації

Епіграф до уроку:

Люди гинуть від невміння користуватися

силами природи й від незнання щирого світу.

Напис на піраміді Хеопса

Природу , як серце, як зір, бережіть!

Без неї на світі не можна нам жить.

А.Попівський

Хід уроку

І. Організаційний момент

1.Проведення хвилинки  - аутотренінгу ( лунає лірична музика)

Учитель :

Доброго дня! Приємно бачити вас здоровими та енергійними. Перш ніж ми почнемо наш урок, я хочу, щоб ви на хвилинку заспокоїлись та зосередились. Будь ласка, закрийте очі, уявіть, що ви знаходитесь у квітучому весняному садку і тихо промовляєте про себе: « Сьогодні  чудовий день. У мене  гарний настрій. Навколо мене мої друзі. Я  буду плідно працювати. Я дізнаюсь багато нового та корисного, бо я  завжди кмітливий та розумний ».

Сподіваюсь, що тепер ви готові слухати, сприймати та співпрацювати зі мною.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.Бесіда з учнями.

 - Що ми називаємо природою ?

 - Що є живою природою ?

- А неживою ?

- Як ви вважаєте, чи є людина часткою природи ?

- Що корисного людина отримує від природи ?

- Як на вашу думку, чи залежить здоров’я людини від природи ?

- Чи вмієте ви правильно використовувати природні ресурси ?

- Чи хочете ви навчитися бути здоровим і жити в гармонії з природою ?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІV.Сприйняття учнями навчального матеріалу

1.Вступне слово вчителя:

Епіграфом до нашого уроку я обрала слова, що були викарбувані на піраміді Хеопса: «Люди гинуть від невміння користуватися силами природи й від незнання щирого світу».

Метод «Мікрофон» :

Поясніть, як ви розумієте значення цього вислову ?

Також мене зацікавив вислів-заклик відомого українського поета

А.Попівського: «Природу, як серце, як зір, бережіть!

Без неї на світі не можна нам жить »

Поясніть, чому поет вважає, що людина не може прожити без природи?

Чи згодні ви з думкою поета ?

(діти по черзі беруть «мікрофон» і пояснюють власну думку )

Учитель: для проведення нашого уроку нам потрібно об’єднати клас в групи, щоб ви швидше могли виконати всі завдання. Для цього ви виберете з кошика малюнки із зображенням елементів живої природи:

«Калина»

«Соняшник»

«Троянда»

«Волошка»

На початку нашого уроку я прошу вас заповнити картки очікування, де ви повинні записати в першу колонку те, що ви вже знаєте з цієї теми, а в другу запишіть те, про що хочете дізнатися на сьогоднішньому уроці:

Я вже знаю з цієї теми…

Хочу дізнатися про…

- що є живою та неживою природою

- що людина частка природи

- що є корисні рослини

- які є види здоров’я

- які ознаки здорової та хворої людини

- які існують правила здорового способу життя

- як у фольклорі народ змалював цінність здоров’я - як жити в гармонії з природою

- як зберегти власне здоров’я протягом усього життя

- як користуватися природними ресурсами для збереження власного здоров’я

- для чого людина повинна бути здоровою

- як можна зміцнити власне здоров’я

- чи може людина жити без контакту з природою

Учитель: Дорогі учні! Навколо нас вирує багатобарвне життя! Подивіться навкруги: людина - це господар життя, унікальне творіння. Людина і досі є незбагненою та загадковою .Ні сучасна наука , ні релігія не можуть повністю розкрити всі таємниці людського організму.

Отже, хто є людина? Це могутній Атлант  на плечах якого тримається світ, чи Руйнач, який знесилює природу, забруднює навколишнє середовище?

Людина - найрозумніша істота. Вінець природи. А тому ми як люди повинні усвідомлювати свою відповідальність за цей світ, за все, що нас оточує. Саме тому, кожен наш вчинок, кожне бажання позначаються на інших.

Проблемне запитання :

Якою повинна бути «справжня» людина?

1.Робота з сигнальними картками. Гра «Так- Ні »

Учитель: я буду розказувати про те , якою повинна має бути здорова людина, а ви, якщо згодні зі мною - показуєте червону картку «Так», а якщо не згодні то показуєте білу картку «Ні».

Здорова людина: весела, енергійна, стомлена, млява, розумна, товариська, роздратована, бліда, похмура.

Хвора людина: роздратована, пасивна, байдужа, кмітлива, швидка, весела, оптимістична, рухлива.

Прошу вас підсумувати прослухані характеристики та заповнити таблички

ознак здорової людини:

Учитель: сучасною наукою доведено, що здоров’я людини складається з трьох складових: тіла, душі та розуму.

Учитель: Отже, здоров’я – це сукупність культури фізичної (здатності керувати своїм тілом), культури фізіологічної ( здатності керувати фізіологічними процесами в організмі, вміння нарощувати їх потужність), культури психічної ( здатності керувати своїми почуттями), культури інтелектуальної ( здатності керувати своїми думками).Здоровою людиною потрібно вважати, якщо всі види культур сформовані в ній. Саме тоді людина є всебічно розвиненою особистістю.

2. Гра « Перлини народної мудрості »

Учитель:  не секрет, що український фольклор увібрав у себе мудрість багатьох поколінь нашого народу. Пісні , легенди, прислів’я , приказки , загадки – у кожному жанрі ми можемо знайти приховану перлину народної мудрості. Здоров’я завжди цінувалося українцями як найвищий скарб. Люди намагалися жити за законами природи, цінували її, дбали про її збереження, а вона віддячувала їм гарним врожаєм, корисними рослинами та іншими природними ресурсами. Зараз ми ваші знання народних прислів’їв про здоров’я , дізнаємося , які ви кмітливі та обізнані.

( Кожна група отримує аркуш , на якому є початки прислів’їв про здоров’я . Група має 2 хвилини для обговорення, а потім представник від кожної команди виходить до дошки та вписує продовження у свою таблицю з прислів’ями та пояснює їх значення)

Прислів’я для групи «Калина»

Хворому і багатство ………не миле.

Подивись на вид та й не питай про ………здоров'я.

Здоров'я маємо — не дбаємо, а втративши — ……..плачем.

Бережи одяг- поки новий, а здоров'я……- поки молодий.

Доки здоров'я служить, то чоловік…… не тужить.

Прислів’я для групи «Троянда»

Гіркий тому вік, кому треба ……лік.

Бережи і шануй честь змолоду, а здоров'я ……— під старість.

Було б здоров'я, а все інше…….. наживем

Вартість здоров'я знає лише той, хто його ……..втратив.

Весела думка — половина ……..здоров'я.

Прислів’я для групи «Соняшник »

Здоров'я зникає — і радість ……..минає.

Держи голову в холоді, а живіт …..в голоді .

Добре здоровому вчити …….. хворого.

Здоровий злидар щасливіший від хворого ……багача.

Здоровий хворого …….не розуміє.

Прислів’я для групи «Волошка»

Здоровому здається, що ніколи …….не захворіє.

Розпутне життя в молодості приносить хворобу ….на старості.

Яка молодість, така …..й старість.

Люди часто хворіють, бо берегтися…… не вміють.

Сміх краще лікує, ніж усі ………...ліки.

3. Гра «Шлях до здоров’я »

Учитель: приємно, що ви добре знаєте народні прислів’я та розумієте їх значення. Здоров’я – це невід’ємна складова життєвого успіху людини.

Міцне здоров’я дає людині можливість розвиватися, зростати, працювати, самореалізовуватися в суспільстві. Здорова людина впевнена у своїх силах, більш оптимістично сприймає навколишній світ, може більше уваги приділяти своїм близьким і знайомим. У народі часто кажуть: «Здорова людина – це щаслива людина».

Разом із цим, проблема здоров’я є актуальною в останні десятиліття, бо , незважаючи на всі досягнення медицини, здоров’я людей неухильно погіршується.

Проблемне питання:

Цікаво, що в нашому житті найбільше впливає на наше здоров’я ?

( діти по-черзі дають відповіді)

Як відомо, якщо умовно прийняти рівень людського здоров’я за 100%, то тільки 5 % залежить від рівня розвитку медицини, 20% від спадкоємних факторів, 25% від екологічної ситуації в державі, а понад 50 % від людини, способу її життя, яким шляхом вона йде у своє майбутнє.

Учитель: як же знайти свій шлях до здоров’я і не помилитися? Спробуємо знайти відповідь на це питання , виконуючи наше наступне завдання. Кожна група повинна скласти тези до запропонованого їм способу життя та прокоментувати його за своїми тезами .

Група «Калина» : Міцне здоров’я – це виключно результат досягнень сучасної медицини.

Група «Волошка» : Міцне здоров’я –це результат занять спортом та здорового способу життя

Група «Троянда» : Міцне здоров’я –це правильне використання корисних рослин та народних рецептів

Група «Соняшник» : Міцне здоров’я – це сила духу, оптимізм , рівновага та впевненість у своїх силах.

4 .Фізкульт. хвилинка

( діти під ліричну музику промовляють слова та виконують рухи)

Вітерець нам дме в лице,

Захиталось деревце.

Вітерець все тихше, тихше,

Деревце все вище, вище.

Діти всі за парти сіли,

Ручки рівно положили.

V. Підведення підсумків уроку.

1.Бесіда з учнями.

Як природа допомагає людині бути здоровим ?

Яким із цих засобів ви користуєтесь?

Чи використовує ваша родина народні рецепти лікування ?

Чи дотримується ваша родина здорового способу життя? Чому?

Як людина може віддячити природі за її допомогу ?

Що ви - учні - ми можете зробити корисного для захисту природи ?

Давайте разом із вами зберемо словничок здоров’я .Прошу вас назвати слова, які мають відношення до здоров’я людини та починаються на літери: з, д, о, р, о, в, і. ( Учитель на дошці збирає фразу: Ми маємо бути здорові.)

З –зарядка, загартування…

Д - дієта, дзю-до…

О - окуляри, обтирання…

Р- режим, ракетка, рослини…

О - очищення, оптимізм …

В – вітаміни, вода…

І - імунітет, ігри…

3.Підведення підсумків роботи груп.

- Оцінювання вчителем роботи на уроці кожного учня.

- Мотивація виставлених оцінок.

4.Висновок.Учитель: Людина – це коваль свого щастя. Тільки розумне поєднання досягнень сучасної медицини, вікової мудрості традицій народного лікування, навичок здорового способу життя та елементів психологічного аутотренінгу зробить людину здоровою та щасливою.

VІ. Домашнє завдання

Написати твір - мініатюру « Як я дбаю про власне здоров`я »

Українознавство

5 клас

Урок 2

Тема: Життя – дарунок природи та долі

Мета: глибше ознайомити учнів з поняттям « життя»,» цінність»; допомогти з’ясувати такі питання: для чого людина живе на Землі? Що зробити для того, щоб життя було гарним?; виявити причини життєвих негараздів та шляхи їх усунення; вчити вихованців аналізувати свої вчинки, вчинки оточуючих;Формувати високу мовну культуру, встановлювати тісні стосунки з рідними, однолітками. Виховувати чесність, довіру, відвертість, людяність, етичні норми поведінки.

«Пам'ятай! Життя — це дар, великий дар. І хто його не цінує, той цього дарунка не заслуговує».

(Леонардо да Вінчі)

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь

Обладнання:
1) картки із висловами про сенс життя; пелюстки квітки;

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Зачитування творів - мініатюр « Як я дбаю про власне здоров`я »

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІV.Сприйняття учнями навчального матеріалу

Учитель.  З античних часів людство у своєму житті користується правилом, сформульованим філософом Піфагором: «Людина - міра всіх речей», а цінність людського життя - це найвища суспільна цінність. Людина - частина суспільства, вона має свої права та обов'язки. Основне право людини - це право на життя. Захист

цього права -  найважливіший пріоритет цивілізації.

Учитель. Сьогодні ми з вами поговоримо про цінності життя, подумаємо над питаннями:
- Для чого Живе людина на Землі?

- Що потрібно зробити, щоб життя було в радість?

 - Які ідеали і цілі в житті можна вибрати?

І. Технологія «Мозковий штурм».

- Що для кожного з вас найцінніше в житті?
(родина, здоров'я, щастя, ,гроші, друзі і т. д.)
Малюється сонце життя, вибираються основні поняття

Слово «життя» багатозначне. Воно охоплює різні сторони дійсності:
— суспільне, індивідуальне життя;
— матеріальне, духовне;
— щасливе, багате, праведне і т. д.
Життя людини неповторне і звичайне, радісне і смутне, повне переживань. Людей — мільйони, усі вони неповторні й не схожі. Вони, як зірки на небі, що горять незвичайним світлом  їхнє життя гірке, як полин, і солодке, як мед. Життя кожного — це дорога, якою тільки йому призначено пройти. І якою буде ця дорога залежить... Від кого?
«Не витрачай час на міркування про те, що і заради чого робиться, тому що життя — це спектакль (драма), план якого складений Богом і не доступний людському розумові»,— сказав Марк Аврелій. Але драма укладена не в неминучості долі для людини, а в силі або слабості характеру, здатності або нездатності реалізувати життєві можливості.
2. Технологія «Вільний мікрофон».
Кожен бажаючий швидко і чітко висловлює свою думку.
Обговорюються питання. Після кожного робиться висновок.
— Чи може кожна людина жити так, як хоче? Що для цього потрібно?
Висновок. Людина може жити так, як хоче, тобто запланувати своє життя, поставити мету, вибрати шлях для її реалізації. Усе залежить від її характеру, сили волі. Необхідно вміти переборювати труднощі, мало одного бажання.  Необхідна праця, боротьба, сила волі, щоб досягти чого - небудь.
- Чи справедливе твердження: «Моє життя, як хочу, так і живу»?
Висновок. Потрібно пам'ятати, що живеш серед інших людей, поважати їхнє право на життя.
- Що важче: будувати життя чи пристосовуватися до нього? Висновок. Простіше пристосовуватися .
3. Робота в парах «Квітка щастя».
— Що потрібно для щасливого життя?

Кожній парі дається по дві пелюстки (усього їх 12). Діти повинні обговорити і написати свою думку, тільки одну. Потім збирається квітка. Усі разом обговорюють, що вийшло. Учитель підводить учнів до думок про необхідність знань, здорового способу життя. Усі разом будують шкалу цінностей.

Висновок. Жити щасливо  - мати повагу людей, здоров'я, любов, друзів; роботу і т. д.

4. Технологія «Захист ідеї».
Робота проводиться в парах або групах. Роздаються картки із висловленями про значення, мету життя. 2-3 хвилини йде обговорення, потім учні зачитують висловлення, пояснюють, як їх розуміють.
Завдання:
1. Світ належить оптимістам, песимісти — тільки глядачі. (Ф. Гізо)
2. Жити — це не означає дихати, це означає — діяти. (Ж.-Ж. Руссо).
3. Наше життя — це те, що ми думаємо про нього. (Марк Аврелій)
4. Ключ до життя — служіння людям. (Д. Джексон)
5. Найвища із книг — книга життя, яку не можна ні закрити, ні знову відкрити за своїм бажанням. (А. Ламартін)
6. Жити— означає не тільки задовольняти матеріальні запити організму, головне — розуміти свою людську необхідність. (Жуль Берн)
7. Людське життя — це найвища цінність, щастя можливе, але воно залежить від людини.
Людина повинна зрозуміти свою життєву мету, намітити шляхи її досягнення і йти до неї, поважаючи оточуючих, не залишаючи за собою руїни, тобто «за будь-яку ціну».
Пошук сенсу життя, свого місця в ньому — дуже складна робота. Давайте і ми спробуємо виробити правила,  яких ми будемо дотримуватись у житті. Адже потрібно завжди починати влаштовувати світ із себе: з життя в класі, у родині, спілкування з друзями, родичами, учителями, з власного відношення по своїх прав і обов'язків.
(У процесі обговорення виробляються загальні правила )

Правила:
1. Адекватно приймати дійсність.
2. Приймати себе і навколишніх такими, як вони є. Поважати усіх.
3. В усіх і всьому шукати лише гарне.
4. Вірно дружити, вибирати гідних друзів.
5. Розвивати почуття «добра» і «зла».
6. Думати не тільки про себе, але й про те, як іншим поруч з тобою.
7. Вести здоровий спосіб життя і фізичний, і духовний.
8. Турбуватися про навколишній світ (природу).
9. Нести відповідальність за всіх і все.
Підведення підсумків:
— Що з почутого сьогодні вам запам'яталося?
— Що ви взяли для себе із сьогоднішнього уроку?
— Що сподобалося, що ні?
Висновок: На сьогоднішньому уроці ми торкнулися дуже важливої теми – життя. І я впевнена, що ви дуже уважно слухали сьогоднішні висловлення про життя і все ж розповіли, що саме для вас означає термін життя. То ж давайте разом користуватися нашими правилами життя.

VІ. Домашнє завдання

Написати власні правила життя.

Українознавство

5 клас

Урок 3

Тема: Діяльність – дія згідно з нормами, вимогами, обов`

Мета: формувати в учнів уміння розрізняти види діяльності, розвивати творчий підхід до навчальної та трудової діяльності; виховувати почуття відповідальності за всі свої вчинки, громадянського обов`язку.

 Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь

Обладнання:  опорні схеми, ілюстрації

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Зачитування власних правил життя.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІV.Сприйняття учнями навчального матеріалу

Учитель.

Діяльність — це всі форми людської активності, які відрізняють людей від тварин і є способом їх існування. Відмінні риси людської діяльності — усвідомленість, цілеспрямованість і перетворюючий характер. Саме в діяльності відбувається формування і розвиток людини, її самореалізація. Тому без аналізу й розуміння діяльності не можна по-справжньому зрозуміти і саму людину.

Якщо проаналізувати людські вчинки, то стане зрозумілим, що люди починають діяти лише тоді, коли відчувають у чомусь нестачу: в їжі, питві, одязі, безпеці, справедливості, спілкуванні тощо, і перестають діяти, коли ця потреба вже задоволена. Тому найзагальніша формула будь-яких людських дій може бути виражена так: Потреба — Діяльність — Задоволення потреби.

Людська діяльність різноманітна і багатогранна. Залежно від мети, змісту та форм розрізняють такі основні види діяльності:

Залежно від віку людині властиві всі три різновиди діяльності, проте в різні періоди життя вони виявляються по-різному за метою, змістом, формою, значенням. У дошкільному віці провідним видом діяльності є гра, у шкільному - навчання, а в зрілому - праця.

 Основні види діяльності:

1) Гра — це діяльність в умовних ситуаціях, що спрямовується на підтворення і засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в засобах і способах здійснення предметних дій; кожний учасник гри психологічно формується як особистість.

2)Навчання— обумовлений історією вид діяльності, який задовольняє потреби суспільства в освічених людях, у розвитку їхньої свідомості; це діяльність, в якій наперед і свідомо ставлять мету, заздалегідь визначають принципи, зміст, форми і методи навчальної роботи, що мають найкраще забезпечити формування здібностей, засвоєння вмінь, навичок, знань.

3)Праця — діяльність людини, що спрямовується на освоєння і перетворення природних і соціальних сил з метою задоволення потреб, у результаті якої створюються матеріальні й духовні цінності, формується сама людина.

4) Спілкування – це діяльність, яка полягає в обміні інформацією між людьми. Його слід розглядати як одну з форм комунікації. Вища форма С. – мовне С., тобто обмін інформацією за допомогою слів, які виражають поняття. Головна особливість діяльності С. – вона наявна у будь-якому виді діяльності, бо не можуть реалізовуватись без С.

Типи діяльності:

(1) комунікативна;

(2 ) художньо-творча (пізнання світу в художніх образах)

(3) споживча (матеріальне, духовне);

(4) ціннісно-орієнтаційна або духовно-оцінна (пізнання світу з позицій добра і лиха, мораль, ідеологія);

(5)духовно-пізнавальна (дослідження теоретичні, прикладні, практичні);

(6) соціальна (люди - люди, освіта, лікування);

(7)предметна (люди-природа, мат. цінності)

Продовжи прислів’я.

·        Праця людину годує, а лінь марнує.

·        На дерево дивись як родить,а на людину як робить.

·        Бджола мала, а й та працює.

·        Що посієш те й пожнеш.

·        Зробив діло – гуляй сміло.

·        Більше роби, та менше говори.

·        Який майстер – така й робота.

·        Сім разів відміряй, а раз відріж.

·        Під лежачий камінь і вода не тече.

·        Мало хотіти – слід навчитися і вміти.

Дівчинка вирішила після вечері помити посуд.

-         Мамо, - сказала вона, - тепер  завжди допомагатиму тобі. І ніколи, ніколи не стомлюся.

         Мати була зворушена. Вона пригорнула до себе доньку. - Гаразд. Якщо так, донечко, тоді завтра перед моїм поверненням додому зроби щось у хаті. Що саме – побачиш сама.

-         Добре, мамо, я все зроблю, тобі нічого не залишиться!

         На другий день мати пішла на роботу. А дівчинка гралася у себе у дворі. Потім побігла до подружок. І раптом згадала про свою обіцянку все поробити вдома.

-         Ой,пропала моя голівонька! – вигукнула вона. Дівчинка стояла у дворі і дивилася на всі боки. За що б їй узятися? Але чомусь ніякої роботи не бачила.

    Якби їй кинувся у вічі віник, вона б підмела у дворі. Попався б совок – прибрала б сміття, ганчірка – помила б підлогу.

         Раптом дівчинка побачила на веранді ляльку, взяла її і почала гратися.

Настав вечір. Уся сім’я зібралася в хаті.

Після вечері мама запитала:

-         Ну,що ти сьогодні, донечко, встигла зробити в хаті.

-         Ой, - відповіла дівчинка, - я шукала роботу і не знайшла її.

         Коли ти йшла з дому, заховала усю роботу!

Мама засміялась.

-         Як це так вийшло? Віник і совок – під ґанком, ганчірка он там, на цвяшку. Тобі треба навчитися самій знаходити роботу.

         Наступного дня дівчинка знайшла собі роботу: підмела у дворі, викинула сміття, помила підлогу. Отак вона навчилася допомагати мамі. 

Завдання :

·        Що пообіцяла дівчинка мамі?

·        Чому вона нічого не зробила?

·        Що вона відповіла мамі на її запитання?

VІ. Домашнє завдання

Написати міні – твір « Ким я хочу бути в майбутньому».

 

Українознавство

5 клас

Урок 4

Тема: Творчість. Мислення, воля, любов як творчі та діяльнісні прояви людини

Мета: глибше ознайомити учнів з поняттям « творчість», « мислення», «любов»; розвивати інтерес до творчої діяльності, спонукати до активності розвивати

здатність до самоаналізу; виявляти інтерес до творчої діяльності; бути активними;

вчитися аналізувати свої потреби і можливості. Формувати високу мовну культуру, встановлювати тісні стосунки з рідними, однолітками. Виховувати чесність, довіру, відвертість, людяність, етичні норми поведінки.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь

Обладнання:  опорні схеми, ілюстрації

Хід уроку

І. Організаційний момент

Доброго ранку! Доброго дня!

Хай плещуть долоньки!

Хай тупають ніжки!

Працюють голівки!

Доброго ранку! Доброго дня!

Бажаєм собі ми здоров’я й добра

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Зачитування міні - творів

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІV.Сприйняття учнями навчального матеріалу

Учитель.

Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

Види творчості:

1.      Наукова.

2.      Технічна.

3.      Літературна.

4.      Музична.

5.      Образотворча.

6.      Ігрова.

7.       Навчальна.

Наукова творчість пов’язана з діяльністю людини в певній галузі науки, наприклад у математиці, фізиці, хімії. Специфіка наукової творчості поля­гає в домінуванні теоретичного мислення, хоча останнім часом, коли вини­кло безліч нових наукових напрямів, найчастіше переважає комбіноване мислення — теоретико-практичне. Більше того, можна виділити типове мислення фізика, математика, біолога, історика тощо. Однак ця закономір­ність властива не тільки науковій творчості.

Технічна творчість спрямована на створення нових машин, пристроїв, деталей і змінення їх функцій. До технічної творчості належать винахідництво, конструювання, архітектура, художнє конструювання пристроїв і раціоналізація процесів, пов’язаних із технікою.

Літературна, образотворча та музична творчість пов’язані з новими здобутками в кожній із цих галузей (наприклад, зі створенням скульптури, написанням роману, вірша, опери).

Ігрова творчість спрямована на участь суб’єкта в грі, де потрібні зміни, нововведення, відгадка, пошук результату. Це може бути й гра маленького дошкільника, який імпровізує з лялькою, і гра професійного актора в п’єсі чи в кіно. Деякі дослідники відносять до ігрової творчості значну частину поведінки людини.
 До навчальної творчості можна віднести всі види навчальної діяльності із засвоєння нових знань і виконання нових завдань.

Вправа «Інструментальна фантазія»

Уявіть собі, що в ньому можна знайти який завгодно музичний інструмент. Кожен з вас повинен дістати якийсь свій інструмент. Знайдіть собі той, який вам найцікавіший і який ви би хотіли послухати. Почекайте, поки всі діти не «візьмуть в рук свій уявний  інструмент.

Тепер кожен з вас повинен показати як працює його уявний інструмент, як

грають на ньому, а голосом – який звук він видає. Інші діти повинні відгадати, на якому інструменті ви граєте. А зараз ми спробуємо всі разом кожен на своєму інструменті зіграти якусь мелодію.

Мислення — це специфічна ідеальна (розумова) діяльність людини.

Міркування: правильне і неправильне.

Продовжити прислів`я

Під лежачий камінь... (вода не тече).

Ніколи не кажи: не вмію, а завжди говори: ...(«навчуся»).

Без відваги зазнаєш...(зневаги).

Добрим словом мур проб'єш, а лихим і... (в воду не ввійдеш).

Хто багато говорить, той ...(мало творить).

Краще синиця в руках,...(як журавель у небі).

Мала крапля великий...(камінь точить).

Не святі горщики... (ліплять).

Мовчи язичку,...(дістанеш паляничку).

З ним говорити, що ...(решетом воду носити).

Той не помиляється, хто ні до чого не ...(торкається).

Не спитавши броду, ...(не лізь у воду).

Хто не знає - нехай ... (людей спитає).

Шабля ранить тіло, ... (а слово душу).

Для досягнення поставленої мети людина проявляє ініціативу, напружує свої розумові і фізичні сили, долає труднощі, стримує пориви і бажання, які не сприяють успішному досягненню мети. У цих проявах людської поведінки найяскравіше виявляється такий аспект психічного життя, як воля.

Мимовільні вчинки

Довільні – свідомі дії, спрямовані на певну ціль.

Виховання волі фізичними вправами

Встали рівно біля парт.

Починаємо наш старт.

Руки вгору, руки вниз,

Подивились пильно скрізь.

Головою покрутили, 

Потім разом всі присіли. 

Піднялись, понагинались 

І здоровими зостались. 

Однією зі складових щастя, однією з найшляхетніших цілей життя й одним з найбільших виявів людяності є любов. Ми любимо не тільки людей, цим поличним почуттям переймаємося до братів наших менших, до навколишньої природи, до речей, які нас оточують, до рідної оселі і до Батьківщини. Любов підносить людину, кличе її на подвиги, творить історію.

Жили два маленьких хлопчики, два сусіди. Один, Сергійко, був слухняний, а інший, Миколка, ніколи не слухав маму чи тата.

Одного разу на подвір`я хлопчиків впало невідоме насіннячко. Сергійкові мама одразу порадила посадити насіння, тому що добра справа завжди приносить гарні результати, наче вдячність. А Миколка нікого не слухав та вважав, що йому не потрібно нічого ніколи робити.

Насіннячко, яке посадив Сергійко, швидко почало проростати, оскільки хлопчик турботливо та з любов”ю піклувався про нього, поливав та посипав добривом, як порадила любляча мама. І через пару місяців виросла гарна та пишна шипшина, заквітла, ароматом та красою віддячила Сергійкові за турботу.

Та одного разу Миколка захворів. Його мама не знала, що робити, а тому звернулася по допомогу до Сергійкової мами. Сергійко пішов до своєї улюбленої шипшини та зірвав плоди для хворого сусіда. Шипшина була дуже корисна, оскільки виросла на любові та турботі. Миколка швидко видужав та зрозумів, наскільки важливо у житті робити добрі справи. Адже любов та турбота завжди приносять свої чарівні плоди, які здатні створити чудо у житті, навіть врятувати життя.

-         Що допомогло Сергійкові видужати?

-         Чому шипшина була корисна?

Підведення підсумків:
— Що з почутого сьогодні вам запам'яталося?
— Що ви взяли для себе із сьогоднішнього уроку?
— Що сподобалося, що ні?
VІ. Домашнє завдання. Виписати 5 висловів про мову

Українознавство

5 клас

Урок 5

Тема: Мова як виразник мого « Я»

Мета: Формувати у дітей уявлення про культуру мовлення та мистецтво спілкування, навички культурної поведінки, дружні відносини між учнями класу. Розширити словниковий запас учнів словами ввічливості. Виховувати в дітей увагу до слова, до однолітків та людей старших за віком.

Тип уроку: Урок - подорож.

Хід уроку

1.     Організаційний момент.

- Діти, сьогодні на вас чекає подорож до Країни Ввічливості та Доброти міста Казкове. Перш ніж вирушити у мандрівку, що ми повинні зробити? (Привітатися).

2. Оголошення теми і мети уроку

а) Бесіда про чарівні слова.

За чистим-чистим полем, за дрімучим-дрімучим лісом, за далекою-далекою дорогою, за цукровою є місто Казкове. От якби ви, діти, раптом опинились в ньому! Ви б здивувалися. Будинки там складені з шоколаду. Дахи – з льодяників.
У кожному будинку віконниці з кренделів. І живе там у високі башті, під розмовляючим годинником, у маленькій кімнаті за різноколірним віконцем найосвіченіша на білому світі фея. Вона із шоколадною медаллю закінчила Академію Всіх Чарівних Наук. Звуть її – фея Добридень. А разом з нею там живе професор Будь-ласка. Жити-проживати у цьому місті велика втіха. Усі жителі тут казково ввічливі… Навіть собаки соромляться тут голосно гавкати. А цуценята простягають лапу всім, хто приходить, щоб привітатися. Горобці не сміють тут битися… Це найввічливіше місто з усіх казкових міст на білому світі й говорять тут най найввічливішими словами. Є слова дуже важливі, вагомі – Батьківщина, мир. Є рідні – мама, тато, дідусь, бабуся, брат, сестра. Ще є ввічливі слова, які називаються чарівними. «Доброго ранку!» – кажете ви мамі чи татові, прокинувшись, або вчителеві, коли він заходить до класу. «До побачення»- ідучи зі школи додому. «Дякую», «Спасибі» - щиро заходить до класу. «До побачення»- ідучи зі школи додому. «Дякую», «Спасибі» - щиро промовляєте за зроблену вам послугу. І всім від тих слів стає приємно й хороше. Поміркуйте, чому від цих слів всім стає приємно й хороше?

б) Зачитування листа

- Ми отримали листа від феї Добридень та професора Будь-ласка. Чи бажаєте помандрувати до цієї Країни? Як же туди дістатися? Про це ми дізнаємося із листа.

«Любі діти! Шлях у нашу країну буде нелегким, та його потрібно подолати, а для цього підтримати один одного. Сподіваюсь, ви зможете отримати ключ від Країни Ввічливості та Доброти міста Казкове. Зупиняючись на кожній станції, ви здобуватимете частину ключа, а в кінці подорожі зможете скласти з цих частин ключ від Країни Ввічливості та Доброти міста Казкове.»

Отже вирушаємо у подорож!

4. Робота з мовним матеріалом.

а) Станція «Скринька народної мудрості»

Подорож ми починаємо зі станції «Скринька народної мудрості». Наше завдання на цій станції пояснити прислів’я, тобто як ми розуміємо їх.

- Від теплого слова й лід розмерзає. (Коли скажете тепле слово людині, навіть коли вона в поганому настрої обов’язково побачиш усмішку на її обличчі).

- Добре слово краще за цукор і мед. (Приємно тільки від того, що тобі скажуть тепле, чарівне слово, а не від поганого слова прикрашеним медом та цукром).

- Гостре словечко коле сердечко (Коли ми скажемо погане слово для хорошої людини та не тільки їй буде дуже боляче).

- Не лише дітям, а й багатьом дорослим хочеться, щоб усі їхні друзі, і всі сусіди, і навіть перехожі завжди ставилися до них уважно, по-доброму. Весь секрет

ввічливості у тому, що тільки до ввічливої, вихованої і доброї людини сторонні люди завжди ставляться по-доброму. Тільки таку людину всі люблять, поважають і у неї є вірні та надійні друзі.

- Я бачу, ви правильно пояснили прислів’я. Молодці! Отже, ми отримуєте першу частину ключа.

б) Зупинка «Словник чемної дитини»

Друга в нас зупинка «Словник чемної дитини».

- Давайте пограємо у гру, яка називається «Хто знає більше ввічливих слів». Правила її дуже прості – я задаю вам запитання, а ви на них відповідаєте.

- Які слова потрібно говорити, коли вітаєшся? (Доброго ранку, доброго дня, доброго вечора, доброго здоров’я, привіт, світлої днини, здраствуйте, здоровенькі були, дай Боже щастя).

- Які слова потрібно говорити, коли звертаєтесь до когось з проханням? (Прошу, будьте ласкаві, будь ласка, дозвольте).

- Які слова ми говоримо, коли вибачаємося перед кимсь? (Вибачте, прошу вибачення, даруйте, пробачте будь ласка).

- Які слова ми говоримо, прощаючись? (Прощавайте, на все добре, до побачення, до зустрічі, на добраніч, бувай, папа, щасливої дороги).

-Молодці! Ви назвали багато «теплих» ввічливих слів. Давайте я їх ще раз прочитаю, щоб ви їх ще краще засвоїли.

- Сподіваюсь, ви завжди вживатимете їх. Ось ми отримали другу частинку ключа.

в) Зупинка «Містечко вихованих людей»

Ось прибули ми до містечка вихованих дітей. Тут ми пограємося у гру, яка називається «Будь ласка». Ви по моїй команді повинні виконувати те що я скажу, наприклад, присісти, встати, нахилитись, підняти руки, але тільки тоді, коли звучать слова «будь ласка», «будьте ласкаві». Отож починаємо.

г) Робота з малюнками.

Кого ви бачите на цьому малюнку? (На цьому малюнку я бачу дівчинку і хлопчика).
Чому вони стоять, що вони хочуть зробити? (вони хочуть здати одяг в гардероб).
д) Складання речень.
Яке речення можна скласти до цього малюнку. (Доброго дня! Візьміть, будь ласка, мій одяг. Дякую.)
- Молодці! Запам’ятайте! Щоб люди вас поважали, слухали, дотримуйтесь золотого правила: ставитись до людини потрібно так, як би ви хотіли, щоб ставились до вас.
Отримуємо третю частину ключа.
е) «Творча зупинка»

- І прибули ми до творчої зупинки.

- Скажіть будь ласка, як потрібно поводити себе у таких ситуаціях?

1) Ти прийшов до товариша в гості, на порозі тебе зустріла його мама. (Ввічливо привітатися).

2) Тебе запросили до кімнати. (Потрібно зняти верхній одяг, акуратно повісити його на вішалку; витерти ноги, якщо зайшов з дівчинкою, то пропустити її вперед).

3) Ти зайшов до кімнати, там знаходяться дорослі та діти. (Привітатися відразу з усіма, а не підходити до кожного окремо).

4) До тебе прийшли гості. (Ти повинен бути привітним, веселим, зустрічати гостей, подякувати за подарунки; до приходу гостей допомогти батькам у прибиранні квартири, прибрати свій куточок, розставити іграшки).

Ввічлива людина завжди турбується про близьких і друзів, готова допомогти їм. І це дуже правильно. Адже коли добре розібратися, всі люди на білому світі допомагають одне одному, трудяться і для вас.

Будівельники збудували для вас школу. Водії возять вас по місту. Лікарі лікують від хвороб… Чому ж нам не бути уважними, ввічливими і добрими один до одного? Адже це не так важко!

Неважко вітатися при зустрічі й говорити «до побачення», «на все добре» при прощанні. Неважко бути охайним, причесаним, вимитим, щоб людям було приємно з вами спілкуватися.

- На цій зупинці ми отримуємо четверту частинку ключа.

5. Фізкультхвилинка

- Ви вже напевно стомились, давайте трішки відпочинемо, а для цього вам потрібно встати і виконувати те що я промовляю.


Щось не хочеться сидіти,

Треба трішки відпочити.

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки

І зроби чотири кроки.

А тепер ми зупинились.

І за парти тихо сіли.

6. Робота над засвоєнням ввічливих слів.

а) Гра «Хто так може говорити»

- Давайте пограємо у гру «Хто так може говорити». Я буду вам зачитувати ситуації, а ви скажете мені хто так може говорити.

а) «Доброго ранку, моє сонечко! Вставай швидше! Час до школи!» (Матуся);

б) «Здраствуйте дідусю! Як давно я вас не бачив!» (Дитина, внук чи внучка);

в) «Привіт Сергійку! Я поспішаю до школи. Зустрінемось пізніше!» (Друзі).

- Які слова вітання ви чули в розмові? (Доброго ранку, здраствуйте, привіт).

- Який вираз обличчя має бути у цих дітей? (Веселим, лагідним, добрим).

- Чи можна вимовляти ці слова з похмурим обличчям? (Ні).

- Молодці! Я думаю, що ви також будете поводитися, як ці дітки. І якщо навіть не все добре виходить, то зумієте виправити помилку. Ви отримуєте п’яту частину ключа.

7. Підсумок  уроку

а) Слово вчителя

- Давайте підведемо підсумки нашого уроку. Про що ми сьогодні говорили? (Про культуру спілкування, про ввічливі слова).

- Як ви гадаєте чи потрібно бути ввічливою, люб’язною людиною? (Так). Для чого? (Щоб так ставились до нас).

- Як потрібно поводитися з іншими? (Поводитись так, як би ви хотіли, щоб ставились до вас).

- А як слід звертатися до старших? (На «Ви»). А до однолітків? (Можна на «Ти»).

- Своє прохання до когось підкріпити якими словами? (Будь ласка, дуже прошу, щиро вдячний, дякую, спасибі).

- Молодці!!!

- Діти подивіться, чи повністю ми склали ключ. Так, тепер ми маємо ключ від Країни Ввічливості та Доброти і можливо відкрити її для себе.

- Молодці, ви здолали усі перешкоди пройшли складний шлях і тепер ви – жителі цієї Країни. А це означає, що ви отримуєте звання ввічливих, вихованих, добрих. Сподіваюся ви залишитесь такими ж.

 Домашнє завдання. Написати казку про подорож до країни  Доброти, використовуючи ввічливі слова.

Українознавство

5 клас

Урок 5

Тема: Характер та поведінка як вияв мого « Я»

Мета: актуалізувати проблему розвитку вольових рис учнів; цілеспрямованості, наполегливості, самостійності, організованості, проаналізувати передумови й умови самовиховання; розвивати здатність до самовдосконалення, саморозвитку, самоаналізу та вміння виховувати в собі силу волі.

Тип уроку: бесіда з елементами гри.

Обладнання: вислів, написаний на дошці, велика квітка на дошці, маленькі квітки для кожного учня, бланки (для кожної команди), дзеркальце(для кожної команди), дерево мудрості й порад на дошці, листочки для дерева мудрості( по три для кожної команди).  

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

1.     Вступне слово вчителя

Кожна людина має багато спільного з іншими людьми: це й однакова будова тіла, і спеціальні потреби та інтереси, і неможливість жити без інших людей, і прагнення свободи, і багато інших особливостей, які називаються загальнолюдськими. Кожен із нас наділений рисами, які властиві певному співтовариству людей.

2. Завдання для учнів.

Згадаймо, що ми говоримо самі про себе, використовуючи приказки, прислів’я.
3. Слово вчителя.

Отже, у людей багато схожого, і водночас кожен із нас унікальний. Якщо гончар зробить 10 000 абсолютно однакових за розміром, за формою, малюнком ваз, то ціна кожної такої вази буде не надто високою. Але якщо майстер зробить вазу неперевершеної краси, форми й стилю, нанесе на неї унікальний малюнок – її ціна буде набагато вищою. Кожен із нас схожий на таку особливу, унікальну вазу, створену за особливим задумом. Ваша особистість є дорогоцінною, насамперед, тому, що не існує на світі нікого, хто повторював би вас до дрібниць. Отже, кожен має властиві тільки йому індивідуальні риси. Відрізняються й наші характери. Як у природі кожна квітка має свою красу, так і кожна людина неповторна.
4. Завдання.

Перед вами квітка з чистими пелюстками. Напишіть на них не менше п’яти рис характеру, які відрізняють вас від інших.

Підсумок вправи: індивідуальність – одна з найцінніших ознак особистості, навіть якщо ця риса властива різним людям, у кожного вона неповторна і своєрідна.
Запитання до учнів:

1. Чи легко вам було виконувати це завдання?
2. Що легше: помітити свої риси характеру чи чужі?
3. Що ж таке характер?
5. Слово вчителя.

Отже, характер – стійкі , важливі особливості людини, які допомагають визначити, як людина ставиться до навколишньої дійсності ( до суспільства, до себе, до праці), яка в неї воля. Відомо, що характер – стрижень особистості, головний визначник її індивідуальності.

Назвіть головні риси унікальної людини й запишіть їх на пелюстках квітки, прикріпленої до дошки.

Учні записують: доброта й турботливість, чесність, справедливість, відвертість, гуманність, повага, відповідальність, щедрість, патріотизм, працьовитість тощо.

Вчитель. Ви записали тільки позитивні риси характеру людини. Звичайно, кожен із нас повинен прагнути виховувати їх у собі й удосконалювати себе. Але чи ідеальні ми з вами? Чи існує взагалі ідеальна, унікальна людина?

Вчитель. Часто найзаповітніші мрії або шляхетні наміри не здійснюються або їх не доводять до кінця через серйозні перешкоди: вади, негативні риси нашого характеру. У кожного вони є, і визнати, що ми часто буваємо не кращими, іноді складно.

«Дерево мудрості й добрих порад».

Вчитель. Погляньте на дошку. Тут росте «Дерево мудрості й добрих порад». Ці мудрі поради допоможуть вам іти складним шляхом до людської досконалості.

Поради на листочках Дерева:

• Не забувай про послуги, які зробили тобі, але забудь про послуги, зроблені тобою комусь.
• Якщо ти подумаєш двічі перед тим, як сказати, тоді те, що ти скажеш, буде вдвічі кращим.
• Усе на Землі поступається праці й хоробрості.

• Своїм успіхом кожна людина значною мірою зобов’язана думкам, які вона сама собі створила.

 Слово вчителя.

- Чи доводилося вам чути вираз «людина характеру»? Як ви можете його пояснити?
Учні висловлюють свої судження.

Вчитель. Світу необхідні люди, яких не можна підкупити, чиє слово тверде. Людей, які цінують характер, а не багатство, які мабуть особисту думку й міцну волю. Вони беруться не тільки за улюблену справу й не боїться йти на ризик. Вони залишаються чесними у великих і малих справах, не поступаються перед неправдою й не підкоряються особистим бажанням. Вони не стануть виправдуватися, що «всі так роблять», і залишаються друзями в радості й скуті. Вони не вірять, що хитрість і впертість – найкращий шлях до успіху, і не соромляться стояти за правду тоді, коли всі відреклися від неї. Вони сміливо скажуть своє «ні», навіть якщо весь світ каже «так».
Цими словами невідомий автор прославив людей із сильним характером. Я бажаю вам досягти в житті успіхів, бути чесними і справедливими, добрими й надійними, бути справжніми людьми.

Вчитель. Культура поведінки людини — важливе вираження її духовного багатства, уміння спілкуватися з людьми. Правила поведінки людини в суспільстві складалися упродовж багатьох віків. Часто про вихованість людини судять за її манерами. Проте не лише зовнішні атрибути відрізняють виховану людину.
- Які ж риси притаманні вихованій людині? Освіченість, професіоналізм, висока духовність, порядність, інтелігентність. Існують критерії, на яких базується етикет і які регулюють зовнішні форми поведінки людини. Це честь, совість, порядність — якості, якими потрібно дорожити так само, як ми дорожимо здоров'ям. Без них немає людини у високому розумінні цього слова.

Хороші манери формують оправу дорогоцінних граней душі, серед яких тактовність, делікатність, чесність, благородство.

Важлива риса вихованих людей — скромність. Скромна лю¬дина самокритична і вимоглива до себе, не переоцінює власні можливості. Вона не прагне виділи¬тися зовні, не буде голосно розмовляти в автобусі, не стане хвалитися своїми заслугами.

Багато молодих людей вважають, що повагу, ввічливість, тактовність не обов'язково проявляти до своїх батьків. «Повага — це застава (кордон), яка охороняє батька й матір, стільки ж і дитину; перших вона рятує від смутку, останню — від докорів совісті», — зауважував Бальзак.
А тепер кілька слів про звички. Вони мають велике значення для людини, адже це та «цегла», з якої складається її життя, спосо¬би досягнення нею своєї мети, манера спілкування з іншими людьми — словом, усе те, що ви¬значає долю людини.
Звички поділяються на ко¬рисні і шкідливі. Наприклад, гігієнічні (вмивання, ранкова гімнастика тощо) чи моральні (ввічливість, дисципліна, уважність тощо) — корисні звич¬ки. А ось куріння, пияцтво, нар¬команія — шкідливі.
У багатьох людей через відсутність звички вчасно робити те, що потрібно, формуються такі риси характеру, як легковажність, упертість у вчинках.
Ось і сьогодні, ми поговоримо про деякі правила культури поведінки.)
Ситуація 1
Як поводитися на вулиці
1. Перед тим, як вийти на вулицю, подивись у дзеркало — чи все гаразд у твоєму костюмі.
2. Зустрівши знайомих, вітайся першим.
3. Вітаючись зі старшими, першим руки не подавай. Почекай, поки це зроблять вони.
4. Вітаючись, зніми кашкет або капелюх і не одягай, поки не потиснеш руки.
5. Подаючи руку, зніми з неї рукавичку.
6. Якщо назустріч іде старший за тебе або дівчинка — дай дорогу.
7. Якщо поруч послизнувся перехожий — підтримай його під руку. Якщо він упав — допоможи підвестися.
8. Сідаючи в трамвай або автобус, пропусти першим у двері свого супутника або супутницю. Якщо підійде дідусь, бабуся або жінка з маленькою дитиною — пропусти їх уперед.
9. Бажаючи звернути на що- небудь увагу свого супутника, не показуй пальцем — зумій показати поглядом.
10. Переходь вулицю тільки в місцях, позначених знаком переходу.
11. Переходячи вулицю, поди¬вися спочатку ліворуч — чи не рухається на тебе транспорт. Дійшовши до середини, подивися праворуч — чи не загрожує звідти небезпека.
12. Не перебігай вулицю перед транспортом, що рухається. Почекай, поки він зупиниться або проїде.
13. Якщо на перехресті є світлофор, переходь вулицю лише на зелене світло.
14. Автомобілі, автобуси, тролейбуси, що стоять, обходь тільки ззаду, трамвай — тільки спереду.
Тепер розглянемо конкретні ситуації.
1. На вулиці ви зустріли знайомого. Якими будуть ваші дії?
2. Якої сторони потрібно триматися, якщо немає тротуару?
3. Як обійти людей, якщо ви поспішаєте?
4. Де і як потрібно переходити вулицю?
Ситуація  
І от від свого будинку ви дісталися до автобусної зупинки.
1. Якою буде ваша поведінка на зупинці до приходу автобуса чи іншого транспортного засобу?
2. Під'їхав ваш автобус. Покажіть, як ви будете заходити в автобус.
3. В автобусі було вільне місце, ви сіли, але на одній із зупинок увійшла ваша однокласниця (однокласник, учитель, незнайома людина). Якими будуть ваші дії?
4. Правила виходу з автобуса. (Чоловік виходить першим і допомагає вийти жінці.)
Нарешті ви прийшли до школи.
1. Ви зустрілися з товаришем.
2. Повз вас проходить учитель, який не викладає у вашому класі.
3. Ви проходите повз учителів, один із яких не викладає у вашому класі.
4. Розпочався урок, до класу заходить учитель.
5. Ви хочете дати відповідь на запитання вчителя.
6. Вам потрібно вийти з класу.
Ситуація четверта
У вихідний день ви пішли в кінотеатр, хлопчик і дівчинка за¬ходять до зали.
1. Хто повинен заходити першим?
2. Покажіть, як ви будете проходити до свого місця, якщо воно у середині ряду, а крайні місця уже зайняті. (Чоловік іде першим.)
3. Чи потрібно коментувати події на екрані?
4. Ви запізнилися до початку. Якими будуть ваші дії?
Вчитель. А тепер послухайте, як правильно поводитися в гро¬мадських місцях.
1. Коли буваєш у театрі, кіно, читальні, музеї, на виставці, лекції, пам'ятай, що ти тут не сам. Поряд із тобою — твої товариші. Поводься так, щоб не заважати їм.
2. Приходь у театр своєчасно. Адже всі актори, музиканти, капельдинери, працівники сцени прийшли заздалегідь. Вони подбали про те, щоб тобі не довелося чекати початку. Будь чемний щодо них і не запізнюйся теж.
3. Краще прийди до театру на 10—15 хвилин до початку, щоб не поспішаючи роздягтися, поправити зачіску, купити і прочитати програму, знайти своє місце.
4. Номерок від пальта сховай у кишеню. Якщо будеш крутити його в руках, упустиш під час дії, а то й загубиш у темряві.
5. Пробираючись до свого місця, проходь уздовж ряду обличчям до тих, хто сидить. Якщо прийшов із дівчинкою, дай їй пройти поперед себе і сісти першою.
6. Коли ти вже сів, а повз тебе хто-небудь проходить, підведись і дай дорогу.
7. Сідай на те місце, яке позначене на квитку. Якщо твоє місце виявиться зайнятим і його не схочуть звільняти, не заводь суперечки, попроси чергового з'ясувати непорозуміння.
8. Під час дії не розмовляй. Поділитися думками з товаришем зможеш під час антракту.
9. Не постукуй ногою в такт музиці — це заважає слухати сусідам.
10. Не аплодуй під час дії, дочекайся кінця вистави.
11. Не кричи після кінця дії «біс». Це слово означає, що ти просиш артистів повторити ще раз. «Біс» кричать на концерті, де можна повторити арію або танок, а не на виставах.
12. Не їж під час дії, потерпи до антракту.
13. В антракті також не мчи галопом до буфету, а пробираючись до прилавка, не розштовхуй присутніх. Адже ти прийшов до театру не ласувати, а дивитися виставу.
14. Якщо тобі дали гроші на цукерки або тістечко, запроси в буфет свою супутницю.
15. В антракті розмовляй тихо, так, щоб чув тільки твій співрозмовник. Будь скромним — не думай, що всіх цікавить саме твоя думка про виставу, картину, лекцію.
16. Не піднімайся з місця, доки не опустять завісу. Часто останні слова п'єси — найважливіші.
17. Не поспішай у гардероб за своїм одягом. Скільки б не було в театрі людей, усі встигнуть одягтися за 15 хвилин.
18. Сидячи в читальні, не розмовляй із сусідами навіть пошепки. Цим ти заважаєш читати не тільки їм, а й іншим читачам.
19. Пам'ятай про те, що після тебе цю саму книгу читатимуть сотні твоїх товаришів. Не загинай сторінок, не брудни їх пальцями, не пиши нічого на полях. Хай після тебе книга залишається такою ж чистою, як була.
20. Оглядаючи музей або виставку, не чіпай руками виставлені предмети. Уяви, на що вони перетворяться, коли кожен із тисяч відвідувачів торкатиметься їх.

Підсумкове слово вчителя Сьогодні ми проаналізували ті правила культури поведінки, з якими зустрічаємося кожної хвилини. Але це дуже мала частка науки про культуру, і хочеться, щоб ви намагалися бути вихова¬ними людьми: не соромилися піднести важку сумку незнайомій вам жінці чи портфель своїй од-нокласниці; поступитися місцем бабусі чи дівчинці, вміли спілкуватися з оточуючими. Світ так улаштований, що з кожним роком людей стає все більше на декілька мільйонів, звичайно, і некультурних тахож. Але нам потрібні люди виховані і порядні, а тим, хто не знає правил хорошої поведінки, не місце серед нас.

Домашнє завдання. Скласти пам`ятку доброї поведінки.

Українознавство

5 клас

Урок 7

Тема: Пізнай себе як необхідність « Людино, пізнай себе». Уривки з твору Володимира Мономаха « Повчання дітям»

Мета: сприяти  розумінню важливості самопізнання та самовдосконалення, потреби в подоланні негативних рис характеру; формувати вміння оцінювати свої вчинки та вчинки однокласників; захопити учнів процесом самоорганізації; виховувати в учнів порядність, цілеспрямованість та повагу до людей.

Обладнання: портрети Сократа, Володимира Мономаха; «дерево мудрості», текст «Повчання дітям», картки для парної роботи, ситуативні завдання, рекомендації для виконання дом. завдання, картки для самооцінювання.

                                                   ХІД УРОКУ

                                                                                            Якби чоловік знав, що не знає, то               

                                                                                                                      б і мав, що  не має.                                                                                                                                          

                                                                                                                       Народна мудрість

І. Оргмомент  

ІІ. Установчо-мотиваційний етап

     З самого дитинства батьки вчать своїх дітей сидіти, ходити, читати, розмовляти, малювати і ще багатьом речам. Зараз ви вже п'ятий рік ходите до школи, де вас також вчать педагоги. Ви пізнаєте світ навколо СЕБЕ. А чи знаєте ви самих себе, свої здібності, особливості, риси характеру ?

      Саме про це ми сьогодні поговоримо.

ІІІ. Повідомлення теми та  мети уроку

ІV. Усвідомлення та сприйняття матеріалу

       1. Вступне слово вчителя

            На арці Дельфійського храму в V столітті греки написали слова Сократа: «Пізнай самого себе». Щоб сьогодні й у майбутньому відчувати себе справжньою людиною, вам необхідно зараз добре вчитись, досягти вершин у майбутній професії, створити міцну сім'ю, мати коло вірних друзів.

            За Сократом, чеснота здобувається в результаті самопізнання, "турботи про души", самовдосконаленні. Сократ був першим з мислителів, хто зробив самопізнання основною частиною свого навчання і керівним принципом своєї діяльності. Ідея Сократа про самопізнання, популярна в давні часи, нерідко ставала важливою у вирішальних моментах історії й істотно змінювала думки людей. Не дивно те, що навчання Сократа про самопізнання знаходиться в центрі уваги і сьогодні.

-          Як ви гадаєте, чому він наголошував на цьому? Що означає пізнати самого себе?

Для того, щоб стати порядною і вихованою людиною, необхідно добре знати самих себе: і те добре, що є в нас, і наші недоліки. Крім того, треба знати або хоча б уявляти, якими ми хотіли б або вважали за необхідне стати, до чого ми прагнемо. Тільки в такому випадку, порівнявши себе з нашим ідеалом, ми зможемо побачити, що нам слід вдосконалювати в собі, й визначити, як це слід робити.

 Про важливість знань про самого себе казав і Володимир Мономах. Хто це такий і що спільного в його вченнях та ідеях Сократа

     Сократу, що говорив про неможливість остаточних знань про що-небудь, в однаковій мірі було відоме як те, що людина здатна здобувати знання і множити них, так і те, що знання самі по собі велика сила. Однак він був упевнений у тім, що ця сила може бути використана і в благо, і на шкоду людині. Більш того, вони можуть зробити його нещасливим.

Князь Володимир Мономах – одна з найвидатніших постатей у княжих часах – був сином дуже освіченого князя Всеволода, який славився знанням п’ятьох мов.

Сидячи вдома, він зумів вивчити п’ять мов, - а за се почесть єсть од інших країв, - так висловився у «Повчаннях...» Володимир Мономах.

      Від свого батька перейняв Володимир Мономах замилування до книжок, до освіти.

      Його матір’ю була грецька царівна, донька цісаря Костянтина ІХ Мономаха.

      На київському престолі панував від 1113 р. до 1125 р. й залишив після

себе світлу пам’ять, як розумний князь і добрий організатор.

            Прийом  «Дерево мудрості»

(на дошці намальовано дерево, на окремих кольорових листочках написані висловлювання, діти їх зачитують і прикріплюють до дерева)

           «Чого не вмієте, того учіться» (Володимир Мономах)

           «Зміцнюй тіло і душу, просвітлюй розум» (Володимир Мономах)

           «Будь завтра кращим, ніж ти є сьогодні» (Володимир Мономах)

           «Пізнавши все добре, пам’ятай,  а чого не знаєш – тому навчайся» (Володимир)                      

           «Я знаю, що нічого не знаю» (Сократ)

           «Пізнай самого себе, і ти пізнаєш Всесвіт і богів» (Сократ)

      3. Розповідь вчителя

      Своє «Повчання дітям» князь Володимир Мономах написав у досить поважному віці, про що свідчать слава: «Сидячи на санях (тобто готуючись до смерті), помолився я в душі своїй і воздав хвалу Богові, що він мене до сих днів, грішного, допровадив». Аналіз тексту показує, що  твір був написаний десь у середині  лютого  –  на початку великого посту 1117 р.

      Якщо взяти зміст «Повчання дітям», то у тому можна виділити три окремі частини: релігійні вказівки; правила, що торкаються обов’язків князя; життєпис самого автора, що має служити дітям прикладом і наукою. Дає також докази Божої всемогутності, діла

якої – сонце, місяць, темрява, світло, води, земля, птиці, риби й людина  у всіх своїх подобах і обличчях. Закликає до каяття, поклонів, молитов.

       У другій частині говорить автор про обов’язки щодо ближнього як про  повинності доброго господаря. Наказує допомагати бідним, брати в опіку вдовиць і сиріт. Забороняє карати смертю: «Ні невинного, ні винного не вибирайте й не кажіть убивати». Велить додержуватись присяги, шанувати. Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

      4. Коментоване читання уривків «Повчання…»

      Я недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим і батьком своїм, і матір’ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь до вас із цим словом. Слухаючи мою грамотицю, не посмійтесь над нею, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться

      Що таке людина? Як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться, як все мудро влаштовано на світі: як небо влаштовано, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи, завдяки Волі Твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби і всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя. І тому подивуємося, як птиці небесні із раю-вирію летять. І перш за все до нашого дому; але не поселяються в одній країні, а сильні й слабі розлітаються по всіх землях, щоб наповнилися щебетом ліси і поля. Все це дано людям на користь, на їжу і на радість їм. І знов скажемо: великі блага послані нам, грішним людям. Ті ж птиці небесні: коли їм звелено, то заспівають і звеселяють людей, а коли ні - то, маючи і мову свою, оніміють.

  5. Експрес-опитування (Підготовка до оцінки власної поведінки)

     Шлях до самопізнання в кожного свій, але розпочинати його слід з аналізу своїх вчинків і поведінки, оцінки їх або спостереження за собою.

     - Чи буває так, що ви з люб'язною посмішкою допомагаєте на вулиці вчительці, яку зустріли випадково, нести сумку з покупками, а через декілька хвилин розштовхуєте літніх людей, щоб увійти швидше до тролейбуса? (Якщо ви чините саме так, то у вас багато показного; ви прикидаєтеся вихованим тільки тоді, коли вам це вигідно або на очах знайомих.

     - Що по-вашому справжня ввічливість?  (Це не святкове вбрання, а повсякденний одяг, який завжди повинен бути охайним і гарним)

     - Чи можна на людях бути шляхетним лицарем, а вдома - розбишакою, який кричить, бешкетує, грюкає дверима; або в школі - піратом, що атакує дівчаток та учнів молодших класів, а вдома - взірцем поведінки?

     - А як щодо вашого почуття відповідальності й обов'язковості, чи вмієте ви берегти чужі таємниці?

     - Чи навчилися ви гамувати заздрість до успіхів своїх однокласників?

     - Чи вмієте виявити тактовність і делікатність у різних життєвих ситуаціях?

. Фізкультхвилинка

- Ви вже напевно стомились, давайте трішки відпочинемо, а для цього вам потрібно встати і виконувати те що я промовляю.

Щось не хочеться сидіти,

Треба трішки відпочити.

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки

І зроби чотири кроки.

А тепер ми зупинились.

І за парти тихо сіли.

  V. Практичне застосування знань та досвіду учнів

    1. Вступне слово вчителя Людина може самовдосконалюватись лише тоді, коли, спостерігаючи за собою, намагатиметься сформувати самооцінку.

    Самооцінка - формування певного ставлення до своїх позитивних рис (переваг) та недоліків.

     Коли людина, усвідомлюючи свої позитивні риси,  рішуче ставиться до своїх недоліків  - така позиція є найсприятливішою для самовдосконалення. Що раніше замислиться людина над тим, якою вона хоче або повинна бути, то більше в неї буде можливостей і часу для того, щоб наблизитися до свого ідеалу. І чим раніше вона стане на шлях самовдосконалення, тим більше їй  вдасться по ньому пройти.

    2. Парна робота Оберіть одне з наведених висловлювань і поясніть, як ви його розумієте. Сформулюйте, яке моральне правило випливає зі змісту висловлювання.

(учні отримують одну картку на двох  з висловлюваннями, обговорюють їх разом і складають 2-3 правила життя)

- Скільки чеснот у людини, стільки і вад. Ніхто не народжується без вад. Але порочним стає той, хто їх терпить (3 давньоіндійського епосу).

- Особистість людини - це сад, а наша воля - його садівник (Англійський поет 17ст. Вільям Шекспір).

- Сократ напередодні страти попросив якогось музиканта навчити його грати на лірі одну пісню. «Для чого, - запитав той, - якщо ти однаково помреш?!» - «Щоб знати її перед смертю», - відповів Сократ.

-  Життя довге, якщо воно повне... Вимірюймо його вчинками, а не часом (Давньоримський філософ Сенека).

 3. Ситуативні завдання

- Прочитайте діалог 

 Чим він, на вашу думку, завершиться?

Василько: Петрику, приятелю, ходімо поганяємо м'яча!

Петрик: І не ліньки тобі, Василю, бігати в таку спеку, в пилюці! Краще з'їсти морозива - ото справді задоволення.

Василько: Ну й ледачий же ти, Петре! Хіба так чинить справжній ДРУГ...

Що вам вдалося зрозуміти відносно цієї ситуації?

Проміжний висновок: негативні почуття зазвичай є шкідливими не лише тому, що виглядають комічно або сприймаються і оцінюються негативно іншими людьми, підриваючи тим самим наш авторитет, але й через їхній шкідливий вплив на наше здоров'я. Тому людина, яка правильно поводитися з людьми і піклується про своє здоров я, мусить навчитися тримати себе в рукаx.

-         Ви граєте у щось із товаришем і програєте.  

Подумайте, що саме вас цікавить - гра чи перемога над суперником?

      Проміжний висновок: треба грати спокійно, бо краще зустрітися із сильним партнером, ніж слабшим за себе. І взагалі, гра - це розвага, перевірка сил, дружне суперництво, а не поєдинок, у результаті якого переможений вмирає, але не від ран, а від злості. Пам'ятайте, виграли ви чи програли, а гра завершується дружнім рукостисканням партнерів, привітною посмішкою і взаємними словами вдячності: «Дякую за гру!».

Вихована людина вміє тамувати злість, роздратування, поганий настрій. Не кожен день

приносить нам самі лише радощі та удачі. Ви знаєте, який смішний вигляд має людина,

роздратована через дрібницю. Витримка високо цінується людьми. Коли ви оволодієте такими якостями, як сила волі, наполегливість, вони стануть вам у пригоді на все життя.

 VІ.   Домашнє завдання

Учитель проводить інструктаж

 Заведіть щоденник «Пізнаю себе».Запишіть у ньому події тижня за розділами:

   1. девіз, правила свого життя, мета, самообов’язки в навчанні та праці;

   2. добрі справи, які  виконали, щоб принести користь людям;

   3. поради, правила самоорганізації - як рекомендовані, так і самостійно розроблені;

   4. приклади з життя видатних людей, про яких дізнався з книг, кінофільмів, розповідей старших або інших джерел (у цьому розділі вміщується сторінка крилатих висловів, віршів, уривків із прозових творів про місце й значення самовиховання в житті людини);

   5. роздуми,  і сумніви та  висновки  щодо власної самоорганізації;

   6. моя успішність,  перелік власних помилок (занотовується розклад  уроків, занять  секцій, гуртків, факультативів, список цікавих книг).

Використайте наступну Пам' ятку (кожен учень отримує пам' ятку, в якій перелічені розділи щоденника і правила)

Успішне самопізнання може бути ефективним за дотримання таких правил:

     1. Пам'ятайте, що позитивні якості особистості виявляються за будь-яких життєвих умов  (сприятливих і несприятливих).

2. Негативними якостями особистості є лише ті, котрі, виявляючись у поведінці, постійно викликають критику оточення, його нетерпимість, обурення.

3. Обліковуйте добрі справи, помилки і навмисні негативні діяння. Добрі справи – ваші позитивні якості, помилки – відсутність досвіду життя; аморальні, негативні вчинки – результат ваших негативних якостей. «Хочеш бути добрим – не переставай творити добро», – наголошує мудра заповідь.

4. Оцінюючи своє «Я», порівняйте себе з іншими. Проте не з тими, хто гірше, а з тими, хто краще вас. Хочете стати краще – порівнюйте себе з ідеалом.

5. Випробовуйте себе в труднощах, переборюйте їх. Саме в боротьбі з життєвими негараздами виявляються наші недоліки та розкриваються позитивні якості. Хто вміє переборювати труднощі, долає і свої недоліки.

Пам'ятайте: пізнаючи себе, людина вже змінює себе, самопізнання допоможе вам визначити мету життя, обрати оптимальний шлях для її досягнення

VI.  Резюме уроку. 

          1.Учні відповідають на серію запитань, які допомагають розкрити їхнє ставлення до теми заняття.

    - Чому спостерігати за спокійною, витриманою людиною, спілкуватися з нею завжди набагато приємніше, ніж з тією, яка роздратована і знервована?

    - Чому потрібно керувати своїми почуттями та вчинками?

    - Як навчитися керувати собою?

    - Чи варто прагнути самовдосконалення, займатися вихованням самого себе?

         2. Незакінчені речення (варіант великого кола)

“Я зрозумів, що…”

 “На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було...”

Українознавство

5 клас

Урок 9

Тема: Я, моя родина, мій народ

Мета: продовжувати формувати у дітей уявлення про сім'ю як спільноту рідних людей, про приналежність кожного учня до певної сім'ї; виховувати в учнів розуміння свого місця в сім'ї, вчити шанувати й любити своїх батьків та інших членів родини, надавати їм посильну допомогу у веденні домашнього господарства; розвивати позитивне ставлення до рідної домівки; викликати у дітей бажання до ведення сімейних альбомів, календарів, збагачення й збереження родинних реліквій; виховувати шанобливе ставлення до свого роду.

Обладнання: ілюстрації із зображенням родини, сімейні реліквії, сімейні фотографії; малюнок "Дерево роду".

Хід уроку

І. Організація класу

Привітання:          «Добрий день!

Зичу радості й пісень.

А ще вам я побажаю:

Сил, натхнення на весь день!»

- Поверніться, посміхніться, привітайтесь –

      Добрий день!

- Хороший настрій узяли

працювати почали.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Сьогодні на уроці ми з’ясуємо значення нових слів, понять; вчитимемося складати схему родовідного дерева і шанувати рідних. Роботи у нас багато, і щоб усю її подолати, ви повинні бути: уважними, розумними, організованими, кмітливими. Звичайно. Нам потрібний помічник. Ним буде сонечко з незвичайними промінцями, по яких ми будемо подорожувати космічним кораблем.

Сіли всі рівненько, приготувалися до цікавої подорожі по сонячних промінчиках.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

    А щоб ротик був слухняним на подальшому уроці, ми промовляємо чистомовку.

Чистомовка:      Ат – ат – ат – мама, тато, брат.

Ра – ра – ра – я й моя сестра.

М’я – м’я – м’я – це моя  сім’я.

Ся – ся – ся – а якщо бабуся.

Усь – усь – усь – і старий дідусь.

Ки – ки – ки – дядьки і тітки.

На – на – на – то це родина!

Вправа «Утвори пари слів»

   Діти, а зараз подивіться на дошку і прочитайте стовпчики слів, а потім утворіть пари.

наш                     рід

рідна                   сім’я

велика                 народ

родовідне           родина

український       народ

   Про що буде йти мова на уроці? (Про родину)

ІV. Вивчення нового матеріалу

 Словникова робота.

    - Що ж таке родина?

Одне або ряд поколінь , які пішли від одного предка - наш рід. Тато, мама, брат, сестра ви – це рідна сім’я. Група людей (родичі) – велика родина. Населення, люди, які живуть у нашій країні – український народ.

Подорож космічним кораблем.

1 – й промінь – «Сім’я, склад сім’ї.»

У кожного з нас є найдорожчі нам люди. Хто це? Звичайно ж, тато, мама, братик, сестричка – це найрідніші на світі люди, які один одного шанують, люблять і є членами єдиної сім’ї. Сім’я, мов сонечко, зігріває дитину від народження і до кінця днів. Родина – це гніздечко любові і тепла для кожного з нас, у ній панує злагода, повага до старших, особливо дідусь і бабусів. Адже вони – коріння сім’ї, прожили довге життя, багато знають і вміють. Кожна сім’я – це частина великого українського народу.

2. Бесіда з учнями.

- Хто чекає вас, коли приходите додому?

- Чи приємно приходити до своїх рідних, чому?

- Чому ви радієте зустрічі з батьками?

- Що потрібно, щоб з малюка виросла хороша людина? (Турботливі руки, їх любов, ласка).

- Отож, самі найближчі рідні люди, які вас оточують, складають сім'ю.

Вправа закінчіть речення "Склад сім'ї".

1.      Донька моєї мами - то моя ... (сестра).

2.      Найбільше в нашій хаті свято, коли приходить з роботи ... (тато).

3.      Своїх онуків розуму навчає старенький ... (дідусь).

4.      Найбільше пестять та голублять своїх дітей ... (мами).

5.      Батькам на потіху росте здоровий, розумний їхній ... (син).

6.      Твою матусю донечкою кличе твоя ... (бабуся).

Молодці. Дуже добре ви працювали з першим промінчиком. Тож вирушаємо в подорож на другий промінець.

2- й промінь – «Родовід»

Космічний корабель летить дуже швидко, а тому ми приземлились на другий промінчик «Родовід».

           Чи знаєте ви, що означає слово «рід»? Рід – це багато – багато поколінь. Це кілька родин від давніх часів і до сьогоднішніх днів.

           Що ж таке родина? Родина – це група людей або рідня, що складається з батьків, дітей, онуків і близьких родичів. Якщо ви прослідкуєте шлях від себе до ваших прабабусь і прадідів, то побачите свій родовід.

- У кожного з вас є свій рід, і ми зараз спробуємо відновити родинне дерево.

ІІІ. Робота в зошиті.

Прадідусі і прабабусі - це коріння.

1. Хто знає, як їх звали.

Бабусі з дідусями - стовбури. Батьки - гілочки.

А ви - листочки. (Рід).

Дидактична гра "Оживи дерево".

Діти показують дерева і, вказуючи на листочок, гілочку, стовбур, розповідають, хто це в їхній родині.

Фізккультхвилинка

Раз! Два! Час вставати!

Будемо відпочивати.

Пострибаємо, як зайчата,

Політаємо, як пташата,

Потанцюємо трішки,

Щоб спочили ручки й ніжки.

Всі веселі? От чудово!

А тепер – до праці знову.

3 – й промінь – «Сімейний альбом»

Попереду на нашому шляху третій промінь «Сімейний альбом».

В Андрійка є одна давня фотографія. Вона пожовкла від часу, але хлопчик любить її розглядати. На ній зображені родичі.

А чи є у вас такі фотографії?

Чи є у вашій родині сімейний альбом?

Це дуже добре, адже він має велике значення для сім’ї. Сімейний альбом – це історія родини.

Що ви внаєте про своїх родичів? Принесіть до школи їхні фотографії, і ми спробуємо уявити, якими вони є в житті. Ось закінчилася подорож і з третім промінчиком. Прямуємо далі.

4 – й промінь – «Сімейний календар»

Наш космічний корабель приземлився на четвертий промінь, що має назву «Сімейний календар».

           Які свята у ваших сім’ях найулюбленіші?

           Чи святкуєте ви дні народження, іменини?

           Кого з рідних запрошуєте на сімейні свята?

           На які свята збарається вся ваша родина?

           Чи є у вас сімейний календарик, у якому записані дні народження всіх членів родини.

• Родина - це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, школа, весь народ.

Ми з вами український народ, який складається з родин, великих і малих, дружних і працьовитих.

Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо ми частина всього цього, нам рідного і близького.

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родився, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Криниця при дорозі край села.

І журавель похилений над нею.

Хоч би куди дорога завела,

Думки наші із рідною землею.

Бо тут наш дім, і тут наша рідня.

І тут священні предківські могили.

Душа наша не прожила б і дня

Без рідної землі, яка нас всіх зростила.

- Діти, як ви розумієте, яка сім'я щаслива? (Відповіді дітей).

V. Підсумок уроку.

Ось і закінчується наша подорож. Ми повертаємося з неї з новими враженнями. Діти, пригадайте, на які промінчики ви потрапляли? Що нового ви дізнались? Що треба зробити, аби стати гідним продовжувачем свого роду?

Діти, запам’ятайте слова В. О. Сухомлинського: «Бути хорошою людиною, принести щастя матері і батькові, не допускати, щоб старість їхня стала горем,- нехай все це стане бажанням всього вашого життя».

VІ. Домашнє завдання. Оформити « Родинне дерево».

Українознавство

5 клас

Урок 8

Тема: Традиції моєї родини

Мета: нагадати дітям про свята та звичаї українського народу; розповісти про звичаї певної сім'ї, як ці звичаї впливають на виховання дітей; дізнатися, які звичаї побутують у сім'ях учнів; виховувати культуру мовлення, повагу до родинних зв'язків, звичаїв,дбайливе ставлення до батьків.

Обладнання:фотографії, фотоальбоми сімей
учнів класу; вишиті рушники, плакати учнів «Родинне дерево».       

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Любі діти, українські народі звичаї та обряди - одне із найдорожчих національних надбань України. Ми з вами не раз говорили про звичаї та обряди нашого народу Пригадаймо їх. Український народ - співучий народ. На всі польові роботи українці мали пісенні обряди:

перший вихід в поле весною чи свято першого снопа або свято обжинок.

Гарний український звичай: садити біля хати садок і обов'язково кущ калини та квіти: чорнобривці і мальви.

У дівчат були свої звичаї: збиратися на вечорниці в одній хаті і прясти, вишивати рушники та одяг,ткати килими.

 Перед весіллям наречена скликала своїх подруг на дівич - вечір, на якому дівчата сплітал вінок із барвінку і благословляли молоду на щасливе сімейне життя.

В українців є дуже хороший звичай

вітатися один до одного словами « Добрий день бажаючи і доброго здоров'я, і щоб день був щасливим.

Ми так звикли до звичаїв народу, що не звертаємо на них уваги. Наприклад, звичай чоловіків потискати при зустрічі одне одному руки. Це означає, що чоловіки прийшли один до одного з миром, в руках у них немає зброї.

А яке гарне радісне свято і традиція вітати рідню колядками та щедрівками підчас Різдвяних свят.

II. Слово вчителя. Сьогодні на нашому уроці ми поговоримо, здається на перший погляд, про просту річ: родинні свята та звичаї. Та коли вдуматися, це дуже важливе питання: адже, в якій родині живе і виховується дитина, залежить її майбутнє життя.

Кожен народ має свої звичаї і обряди. Мають свої звичаї і сім'ї. Я хочу розповісти про звичаї своєї великої родини.

III.  Бесіда з учнями класу.

1 .Ось такі свята та звичаї у нашій родині. А у ваших сім'ях які свята відмічають?

2.Чи знаєте ви, коли день народження ваших батьків? Бабусі, дідуся, братів, сестер?

3. Як часто ви відвідуєте своїх бабусь та дідусів'

4.Які улюблені квіти ваших родичів?

5.       Чи є улюблені страви у вашій родині?

6.       хто готує ці страви?

7. Чи є улюблені пісні у вашій родині?

8.  Сьогодні ви школярі, а завтра - батьки. Які б звичаї ви хотіли би зберегти чи завести у своїй сім'ї?

IV.  Заключне слово вчителя.

Сьогодні ви принесли свої сімейні альбоми, де розміщені фотографії. Бережіть їх. І фотографії дідусів і бабусь. Ми з вами повинні знати свій родовід, щоб не загубитися у цьому світі. Пам'ятайте про це.

Українознавство

5 клас

Урок 11

Тема: Мова у моїй родині

Мета: Усвідомлення учнями суспільної ролі мови як найважливішого засобу спілкування між людьми; поглиблення діалектико-матеріалістичного світогляду ними; значення мови як суспільного явища; зміцнення любові до материнської мови; виховання інтересу до мови як навчальної дисципліни.
Обладнання: Висловлювання про мову класиками української мови, словники, магнітофонні записи, малюнки.  

Хід уроку
Епіграф.
Ну, що б здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує –
Знать, од Бога.
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!..

І. Вступна бесіда.
Вступна бесіда готує до засвоєння поняття про мову як найважливіший засіб комунікації і мотивує її вчення.
Два-три учні розповідають про свої канікули. Учитель пропонує уявити неймовірну ситуацію – відсутність мови – і сказати чи можна розповісти про канікули або передати будь-які думки в такій ситуації. Учні колективно доходять до висновку, що без мови неможливе спілкування, обмін думками. Учитель звертає також увагу на мовлення учнів, підкреслює необхідність багато працювати над удосконаленням його.

ІІ. Визначення теми і мети уроку.
ІІІ. Пояснення вчителя.
Ознайомлення учнів з природою і сутністю мови, з багатством української мови, історією окремих слів.
Слово вчителя.
Віками народ витворював собі мову. Від звука, слова – до пісні. Триста тисяч пісень склала Україна українською мовою. Серед них – світові шедеври. Українське слово зажило визнання і шани серед близьких і далеких народів. Україна створила мистецтво визнане в усьому світі. Україна дала людству геніальних мислителів, поетів. Українська нація – сформована, цивілізована, працьовита, талановита.
Українська мова ніжна і милозвучна, сповнена чарівності і витонченості, сповнена пестливих виразів. “Все можна цією мовою вдіяти, – приголубити, нашепотіти чари, потрясти душу, примусити глибоко задуматися, затужити, а можна й обсипати ласкою радості, захопити нестримними веселощами, дати душі силу на нечувані подвиги. Всесильна, могутня мова Тараса Шевченка” – так писав М.Шумило.
Рідній мові присвячено чимало віршів. Дуже часто поети висловлюють в них своє вболівання за її долю. Люди спілкуються між собою, передають знання наступним поколінням, користуючись спеціальними мовними знаками – словами, реченнями. Наприклад, переходячи вулицю, ми на слова “Обережно! Машина!” реагуємо так само як і на знак – червоний колір світлофора. Але не тільки в таких ситуаціях слово, речення виступають знаками. Кожне слово є знаком, де б воно не вживалося. Зустрілося, наприклад, у тексті слово дружба, і ми вже знаємо, що йдеться про людські стосунки, про спільність інтересів, довір’я, відданість. Слово будинок є сигналом того, що йдеться про споруду, яка призначена для житла. Почувши речення “Надворі мороз”, ми згадуємо про теплий одяг, отже, прореагуємо на мовний знак. Але цей знак зрозумілий лише для тих, хто володіє українською мовою, бо в інших мовах той самий зміст передається іншими засобами, іншими знаками. Це свідчить про те, що мовні знаки є умовними.
Ми не можемо сказати, чому дерево названо деревом, або певні стосунки між людьми – дружбою. Між звучанням слова і тим що воно позначає, немає безпосереднього прямого зв’язку. З цього погляду мовний знак є довільним. Але так4а довільність, умовність мовних знаків зовсім не означає, що люди для спілкування вибирають будь-які знаки і по-своєму змінюють їх. Щоб мова виконувала роль головного засобу спілкування, щоб нею передавалися набуті людьми знання, її знаки повинні бути постійними, усталеними, всім зрозумілими. Українською мовою можна висловити і найскладніші наукові поняття.
Рідною мовою творили генії української літератури – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. В перекладі українською мовою знайшли нове втілення шедеври літератури зарубіжної – твори Пушкіна, Адама Міцкевича, Шекспіра, Бальзака.
Українська мова милозвучна і співуча. Недарма її називають солов’їнною.


IV. Практична робота з класом.
Списати з дошки висловлювання про мову. Дати відповідь на запитання.
1.    Що таке мова?
2.    Яка роль мови у суспільстві?
1. Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.
(О.Гончар)
2. Мова – коштовний (дар) скарб народу.
(І.Франко)
3. Слово, як і злак хлібний, виростає з тієї землі, на якій живеш і в яку ляжеш.
(І.Федорів)
4. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, – це людина без роду й племені.
(В.Сухомлинський)
5. А мова й історія – це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас.
(О.Гончар)
6. Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, розвиваймо її.
(М.Рильський)
7. Мова – одне з чудес, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Збагнути таємницю мови, прочитати історію слів, а звідси – предметів та явищ, може тільки той, хто знає мову.
(З журналу)
V. Прислів’я, приказки та загадки про мову, думку.
Людська думка найбистріша і найсміливіша.
Для людської думки немає віддалі.
Не довго думав, а добре сказав.
Що на думці, те й на язиці.
Вміє зуби заговорити.
Не пиво – диво, а слово.
Будь господарем своєму слову.
Знай більше, а менше говори.
Треба знати, що де сказати.
Холодним словом серце не запалиш.

Мовні загадки.
1.     Що за знак – стрункий, мов спис.
Він над крапкою завис,
Спонука до поклику
Хто ж бо він?                    
(Знак оклику)
2.     Злита з хвостиком ця крапка,
Невелика, власне, лапка.
Робить паузу, всім знайома.
Як вона зветься?                    
(Кома)
3.     У нім три літери, та ба –
Іде на ньому молотьба.
А прочитай з кінця – і вмить
Почне тобі мишей ловить.
(Тік, кіт)
4.     Вони для речення багато важать,
Турботливо обіймуть, як дружки,
І вставлені слова й цитату вкажуть,
Давайте назвемо їх. Це ...
(Дужки)
VІ. Творча робота.
Виписати слова, які є означеннями до слова “мова”. Як вони характеризують нашу мову? Пояснити, чому для кожної людини рідна мова є найдорожчою й найкрасивішою. Яке значення має мова в житті народу?
Я знаю: мова мамина – свята (М.Адаменко). Рідна мово материнська! Ти – душа мого народу! Відчуваю і усвідомлюю, яка це красива і м’яка мова! Одна вона у нас така – уся співуча і дзвінка. Буду я навчатись мови золотої.

Картка 1.
З поданих пар слів утворити словосполучення. В кожному із них визначити головне і залежне слово.
Рідний, слово; мова, материнський; урок, література; Україна, любити; навчатись, охоче; наполегливо, працювати.
Диктант з коментуванням.
Патріотизм починається зі ставлення до своєї мови. Мова є одним з найцінніших скарбів кожного народу. Мова – дзеркало його душі. Батьківщина свого сина кличе найпростішим, неповторним вічним словом. Співучості джерельної води не може заздрити моя ласкава мова.

Картка 2.
Вставити замість крапок пропущені букви.
Українс..ка мова за своїми в..ражальними якостями, лексичними арсеналами, особливо муз..кальністю належить до найро..виненіший мов світу. Наша мова – як чарівна пісня, що вміщує в собі і палку любов до ві..чизни, і ярий гнів до ворогів, і вол..любні думи народні, і ніжні запахи рідної землі. Слово наше пр..багате і пахуче, ніби м’ята. Як в..селонька бл..скуча, пер..ливна, м..готюча, по моїй країні милій мова дивная дзв..нить.

VІІ. Підсумок.
1.    Для чого людям потрібна мова?
2.    Як людина все своє життя вчиться мови?
3.    Чи багата українська мова?

VІІІ. Домашнє завдання.
Виписати прислів’я, загадки, висловлювання про мову в зошит.

Українознавство

5 клас

Урок 15

Тема: Речові свідчення української прадавнини.

Мета уроку: розширити і поглибити поняття  громадянськості, формувати національну свідомість, почуття гордості за історичне, культурне та духовне життя наших предків, виховувати гуманне ставлення до спадщини українського народу, викликати бажання вивчати, берегти і примножувати багатство рідного краю.

 Обладнання: презентація.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку
- Сьогодні у нас незвичайний урок. А про що ми говорити на уроці, вам допоможуть здогадатися рядки з вірша.

Є багато країн на Землі

В них озера, річки і долини –

Є країни великі й малі

Та найкраща завжди Батьківщина.

• Про що йтиметься на уроці? (відповіді дітей)
• Послухайте рядки віршів, які підкажуть тему нашої розмови.

1.     У кожного народу

Історія своя
І треба її знати,
Так розумію я

2.     Зі мною, мабуть, згодні

Вона, і він, і ти.
Розкажуть про минуле
Нам різні пам’ятки.

3.     Це замки і музеї.

Собори і церкви,
Картинні галереї,
Де вже бували ви.

4.     Ще пам’ятники людям,

Тим, що тоді жили,
Що славили країну
І що взірцем були.

5.     Ми вдячні нашим предкам,

Що пам’ятки нам зберегли
І треба, щоб потомкам
Ми їх передали.
ІІ. Оголошення теми та завдань уроку.

• Як ви вже зрозуміли, наш урок буде присвячений нашій з вами маленькій Батьківщині, її спадщині, надбанням, пам’яткам культури рідного краю.

ІІІ. Робота над усвідомленням нового матеріалу.

1.     Розповідь з елементами бесіди.

Наші предки залишили нам у спадок багату землю, свою історію, культуру, освіту, звичаї і традиції. А наше завдання – зберегти цей скарб і примножити його. Та перш за все ми повинні добре вивчити і пізнати минуле нашого народу. Сьогодні мова піде про пам’ятки культури рідного краю.

• Як ви гадаєте, що таке культура? (відповіді дітей).

Культура – це все, що людина створила власними руками, а не одержала від природи. В іншому розумінні, культура – це творчі духовні надбання освічених верств народу, передані з покоління в покоління. Сюди входить наука, мистецтво, література, релігія, філософія, право, географія, мова.

• Яку людину називають культурною?

Культурною називають людину, яка знає правила поведінки і виконує їх, уміє цінувати прекрасне, може розрізняти добре і погане..

• Як ви гадаєте, звідки людина бере всі знання?
• Чи може будівельник, чи архітектор збудувати досконало споруду, якщо не досягне своєї професії?

Знання людина набуває в процесі навчання, засвоєння основ наук. І тільки тих людей, які досконало виконують свою роботу, називають митцями. Вони можуть бути художниками і поетами, акторами і музикантами, режисерами і співаками, вишивальницями  і архітекторами.

• Отже, культура містить в собі і науку, і освіту, і мистецтво.

2.     Перехід до матеріалу уроку.

3.          Історія Києво-Печерської Лаври

   Цей православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах поблизу Києва, в ХІ столітті став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У ХІІ столітті монастир отримав статус „лаври” – головного великого монастиря…

   Лавра поділяється на наземну частину ( комплекс релігійних споруд ), та підземну ( печери ). Про довжину печер ходять легенди – кажуть, що підземні ходи проходять під Дніпром, а також з’єднують Лавру з іншими монастирськими печерами Києва та Чернігова.  /СЛАЙД №12/

   Свого часу Лавра відіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладались на церковно-слов’янську мову і переписувались твори іноземних авторів. У її стінах жили і працювали відомі літописці: Нестор ( автор „Повести временных лет” ), Нікон, Сільвестр та інші.

   У ХІІІ столітті було складено „Києво – Печерський патерик” – важливе джерело історії Києва.

   У її музеях і фондах, що зберігають великі таємниці минулого, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок, особливу цінність становить колекція дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.

   Монастир відіграв важливу роль у розвитку української культури – будівництво храмів вдосконалювало майстерність архітекторів і художників, а також тут була заснована перша на Русі типографія.

   Пізніше інший монах на ім’я Агапіт побудував у Лаврі першу на Русі лікарню. Вона так і звалася – Агапітова. Лікували тут як князів, так і бідних людей…

     Перша школа, перша бібліотека, перша лікарня…

     Багато добрих та корисних справ починалося на давній київській землі!.. Досліджуючи їх та свою історію ми черпаємо знання для себе та майбутніх поколінь української нації, щоб хоч доторкнутись до вічних таємниць, які зберігають у собі шедеври архітектури. До таких святинь ми відносимо і Софію Київську. /СЛАЙД № 14/Ось що сказав про неї Павло Загребельний словами свого героя:

„Його треба назвати просто : диво! Тому що те, як зародився він понад дев’ятсот(900) літ тому в людській уяві, і як ставився, і як оздоблювався, і як протривав єдиний у цілій Європі з того століття по сьогодні цілий і прекрасний – хіба усе це не диво?..”

 /СЛАЙД №15

1.     Історія Софії Київської

   У літописах закладини собору датуються 1037 роком. Цей храм був закладений Ярославом Мудрим, який згодом створив у ньому першу відому в стародавній Русі бібліотеку.

   У давнину храм був громадським, культурним та освітнім центром держави. Тут відбувались усі урочисті церемонії посадження князів на київський престол, прийоми іноземних послів. На площі біля собору збиралось київське віче ( збори ). У самому соборі велось літописання…

  /СЛАЙД №16/

   За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови. Але після цього Софія Київська – це повна культурна скарбниця: тут і архітектура, і скульптура, і малярство, і ювелірне мистецтво зібране в один потужний акорд…

   Церквою дивною і славною називає Софію у „Слові про Закон і Благодать” перший київський митрополит Іларіон…

     Дивне відчуття охоплює кожного, хто переступає поріг славетної Софії… Десь поза стінами залишається гомінливе сьогодення, віки розступаються і постає далеке минуле – яскравість барв дивовижних мозаїк, різноманітність змісту фресок, більшість з яких присвячені релігійній тематиці, карнизи і колони. /СЛАЙД №17/  Центральний образ собору – Марія-Оранта, його винесено на найпочесніше місце. Річ у тому, що Марію вважали захисницею Києва, як тоді казали „непорушною стіною”, крізь яку не перелетить жодна стріла, жодний спис. Але є ще й такі, що зображають свята, ігри та інші розваги, і навіть сцени полювання. Вражають яскравістю символічні орнаменти у розписах собору, а також надписи і малюнки на стінах, що мають назву – графіті, і свідчать про високий рівень писемності в Київській Русі.

     І сьогодні собор викликає захоплення і зачарування майстерністю зодчих, довершеністю ліній та форм. Не втративши за дев’ять з половиною (9,5) віків своєї краси, мозаїки Софії Київської є прикладом надихаючої сили мистецтва… 

/СЛАЙД №18/

     Майже тисячу років здіймає до неба свої куполи велична Софія – земне втілення Премудрості Божої. Собор є головною духовною опорою народу, символом його безсмертя. Серцем України називають Софію Київську. Її історія тісно пов’язана з культурним розвитком держави. Зберігаючи національне надбання, долею храму опікувались великі київські князі, гетьмани, митрополити, що були і його меценатами, і його захисниками. Цю місію вони передали  у спадок нашому поколінню.

     І наше завдання – захищати багатства своєї землі, оберігати їх і збільшувати їх значимість для людства…

     Світ знає багато шедеврів паркового мистецтва… /СЛАЙД №19/

     І треба взяти на себе велику відповідальність , щоб назвати той чи інший парк: оце неперевершена перлина!.. Але рлозповідаючи про Софіївку, що увійшла до семи чудес України, можна з впевненістю стверджувати: рідко який витвір паркової архітектури позмагається з нею кількістю легенд та романтичних історій  /СЛАЙД №20/, що загубились в тінистих алеях, таємничих гротах, у нагромадженні скель. Вони розкриваються лише перед тими, хто вміє бачити і хоче слухати…

1.     Історія дендропарку „Софіївка”

    У вересні цього року виповнилося 211 років з часу заснування дендрологічного парку „Софіївка” в місті Умані Черкаської області, широко відомого далеко за межами України як одне з найбільших видатних творінь світового садово-паркового мистецтва ХVІІ – ХІХ століття. На даний момент діяльність парку спрямована на вивчення природної та культурної флори південного Лісостепу України та вирощування рослин, які занесені в Червону Книгу.

Парк заснований у 1796 році.

   Легенда про заснування „Софіївки” романтична… /СЛАЙД №22/

   Граф Станіслав Потоцький, один із найбагатших магнатів України, узяв шлюб із прекрасною грекинею Софією. Закоханий граф квапився виконати усі  забаганки молодої дружини.

   Улітку 1795 року Софія, повертаючись із Гамбурга до Умані, завітала до містечка Неборів, що неподалік Варшави. На неї велике враження справив розкішний парк. На жаль, Софія не знала про дійсний стан фінансових справ чоловіка. Тоді придбати садибу в Криму граф не міг. Але любов до дружини надихнула Потоцького на своєрідний подвиг – він зібрав кошти , і через рік в Умані, серед вигорілих під сонцем степів та балок, серед хаотичного нагромадження скель, почалось будівництво парку у романтичному стилі. У дарунок дружині граф вирішив створити куточок Еллади, щоб нагадував він їй гори і ліси, чисті струмки й прозорі озера покинутої Греції…

   Граф доручив будівництво парку Людвігу Метцелю, колишньому польському військовому інженерові, людині талановитій і широко ерудованій. /СЛАЙД №23/

   На скелястих берегах річки Кам’янки росло кілька десятків верб, в’язів, поодинокі липи та дикі груші. Тисячі екзотичних дерев було звезено в Умані звідусюди. Вони чудово вписалися в навколишню місцевість і створили неповторний ансамбль.

   Урочисте відкриття парку відбулося у травні 1802 року, в день народження Софії. Так ожила і стала дійсністю примхлива мрія дружини вельможного графа…(Кінець)   Ідея створення парку у романтичному стилі з використанням римської і грецької міфології належала самій Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, фонтани, каскади, /СЛАЙД №24/  камінні гроти, зокрема, Грот Венери, який зачаровує своєю красою… Старовинними алеями парку прогулювались Олександр Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Котляревський і Сергій Волконський, Володимир Сосюра і Максим Рильський. Сотні наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували цей парк.

     А тепер давайте і ми з вами зробимо невелику екскурсію парком…

         /СЛАЙД №25/

     Чарівне і мальовниче місце… Зелений луг… Береги річки обрамлені пишною різноманітною рослинністю… Пройдемось далі і нашу увагу привертає острів, обсаджений екзотичними рослинами. У сучасних путівниках його називають „Острів кохання”… Відвідувачі парку не даремно прагнуть після закінчення екскурсії здійснити подорож підземною річкою (Ахеронт).

Тут, в глибокій тиші, в приємній свіжості та прохолоді можна швидко відновити свої сили, одержати додатковий емоційний заряд від приєднання до незвичайного і довго з вдячністю згадувати тих, чиїми руками ось уже протягом більше ніж двісті (200) років він старанно зберігається…

     Повільно рухаючись вперед ми бачимо перед собою світлий отвір, чуємо шум води, шелест листя. Шум наростає і нарешті перед нами розкривається небо, а ми опинились у круглому басейні, над яким схилили своє гілля вікові ясени і клени…

     Вийшовши на берег, ми ідемо до невеликого залізного місточка. З нього розкривається Площа зборів, найбільш пожвавлене місце парку. Новими кольорами переливаються алеї, гранітні брили, тераси, греблі та водоспади…

     На відстані від гомінкої центральної частини красується старий дуб, віком близько чотирьохсот (400) років – німий свідок багатьох подій. Народні перекази сповіщають, що саме під цим дубом зустрічались легендарні герої селянського повстання 1768 року Максим Залізняк та Іван Гонта, оспівані у народних думах і легендах…

     У пам’яті відвідувачів назавжди залишається прекрасна романтична картина, ідеально написана природою і людиною. Як можна цим не захоплюватись і не оберігати?..  /СЛАЙД №26/

„…Лечу з Києва до Севастополя… Із літака відкривається незабутній вид на місто, берегова лінія якого порізана численними бухтами. Враження від побаченого неймовірні!.. А ось вона – перлина Севастополя, що розкинула свої кордони між двома бухтами.Руїни античного Херсонеса… Диво, а не руїни!...”

     Такою перлиною по праву вважається Національний заповідник „Херсонес Таврійський.” Потрапивши сюди, ти ніби проникаєшся духом античності… Залишки античного міста і заповідна територія прадавньогоХерсонеса належать як до національних святинь, так і до видатних пам’яток світової цивілізації. А тепер заповідник „Херсонес Таврійський” є ще й одним із семи чудес України. 

/СЛАЙД № 27/  Недаремно унікальні руїни міста були зображені на першій одногривневій купюрі України.

     Це місто-держава мало довге життя – майже дві тисячі (2000) років. Християнство пізнішої Київської держави сягає своїм корінням в Херсонес, адже після здобуття його великим князем Володимиром там відбулось перше хрещення Русі. Саме з Херсонеса були привезені перші церковні книги

   Ось як про неї говорять дослідники: „Це памятка, якої нема ніде більше в світі. Там збереглися і стародавні шляхи, і агротехнічні споруди, і садиби… Це унікальний музей просто неба… Наше минуле… Наша історія… Наша гордість…

2.          Історія Херсонеса Таврійського

   Його історія є частиною історії Древньої Греції, Риму та Візантії. Околиці міста були заселені різноманітними племенами. А в середні віки, коли Херсонес набуває статусу християнської столиці півострова Крим, з’являється безліч монастирів, а також знамениті печерні міста.

   В кінці ХІV століття навала кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля. Лише в 1827 році на цьому місці розпочались розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву - „Руська троя”. Масштаб досліджень та велика кількість археологічних пам’яток, що потребують збереження, стали причиною створення Національного заповідника „Херсонес Таврійський”. /СЛАЙД №30/ 

   До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, колодязі, гончарні майстерні та інше. (Кінець  

     Херсонес виник наприкінці VІ століття до н. е. і проіснував до початку ХV століття н. е. Протягом двох тисячоліть Херсонес був значним центром культури на Кримському півострові. Херсонес відіграв також особливу роль у відносинах між Візантією та Київською Руссю і був провідним центром розповсюдженя християнства на східнослов’янських просторах…  /СЛАЙД №32/

     5 сторінка нашого журналу присвячена історико-архітектурному заповіднику „Кам’янець”- місту, що зберегло дух середніх віків… /СЛАЙД №33/  Високий скелястий берег річки Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі з таємничими латинськими написами…

      Все це – околиці міста Кам’янець-Подільський…

    

3.     Історія заповідника „Кам’янець”

   Стара частина міста є історико-архітектурним заповідником „Кам’янець”. Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст. Він цікавий тим, що є єдиним на планеті, поставленим не в поперек, а в довжину річки Смотрич. /СЛАЙД № 34/

   Тут ви також побачите одну з найбільших оборонних споруд України, стару кам’яну фортецю, яка стала візитною карткою міста Кам’янець-Подільський, його символом, що займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества.

   Історія заснування фортеці починається з ХІІ століття. До її складу входять 11 башт, кожна має свою назву і свою історію. /СЛАЙД № 35/  Так, н-д, найвища башта названа Папською, тому що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм ІІ. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений Устим Кармелюк.

   У Чорній башті знаходиться криниця глибиною 40 метрів. Досі в її стінах збереглося величезне дерев’яне колесо з пристроєм для підняття води на поверхню…

     На території міста більше ніж сто п’ятдесят (150) пам’ятників історії та культури і тому Стара частина міста по праву є історичним заповідником та одним із семи чудес України. 

     Кам’янець-Подільський – це місто-легенда, місто, яке входить у скарбницю світової архітектури. Велика українська поетеса Леся Українка називала Кам’янець-Подільський „Квіткою на камені”.

           Це місто притягує до себе своїм стародавнім магнетизмом, неповторним благородством; у місті часто влаштовують імпровізовані міжнародні лицарські турніри, завдяки яким відроджуються історичні традиції. 

6 сторінка

     Історія нашого народу багатовікова та героїчна. Не завжди дорога його була широкою. Він падав і знову піднімався, боровся, оборонявся… Він будував фортеці і міста, орав свої ниви, творив дивовижний світ казок, пісень, легенд…

     „Хотіти” – саме від цього дієслова, вважають науковці, походить назва міста Хотин, у якому знаходиться історико-архітектурний заповідник – Хотинська фортеця. Адже це місце було завжди бажане для поселенців. Вони прагнули жити у цьому красивому і багатому краї…

4.     Історія Хотинської фортеці

   Розташований на важливих транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців, вояків Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка, Богдана Хмельницького.

  Нещодавно м. Хотин відсвяткувало 1000 років з дня свого заснування. Спочатку це була невелика дерев’яна фортеця, а поряд з нею існувало селище.

   У вересні 1621 року біля стін фортеці відбувались події Хотинської війни, яка прославила запорозьких козаків і їхнього гетьмана Петра Сагайдачного. Перемога під Хотином врятувала Західну Україну від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і знайшла свій відголос в літературі…

   Хоча в ХVІІІ – ХІХ столітті фортеця поступово втрачає своє оборонне значення, під її мурами продовжують кипіти битви.

   Сьогодні Хотин – одне з найбільших міст Чернівецької області, важливий промисловий, туристичний і культурний центр Буковини У вересні 1991 року під час свята з нагоди 370 – річчя Хотинської битви було відкрито монумент на честь гетьмана України Петра Сагайдачного…

     У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних художніх фільмів: „Захар Беркут”, „Балада про доблесного лицаря Айвенго”, „Три мушкетери”, „Чорна стріла”, „Стара фортеця”, „Стріли Робін Гуда” та інші. Хотинська фортеця – одна із сторінок героїчної історії, яка знайшла своє відображення в романі Генріха Сенкевича „Вогнем та мечем”; також тут знімався фільм „Узник замка Иф”.

     Тече в глибину століть загадкова дорога історії…

Свою історію має кожна людина, рід, село, місто. Кожен топче свою стежку. Разом з’єднані ті стежки становлять історичний шлях народу.

     Наш український народ свою дорогу не згубив. Він пройшов через тяжкі випробування, проте зберіг своє ім’я, свою гідність та честь. Якщо говорити про минуле, то, без сумніву, все це будить в нашій уяві згадку про славний козацький рід. Його непоборний волелюбний дух та героїчні подвиги…

     З упевненістю можна стверджувати, що немає на Україні ще такого місця, яке б приховувало у собі таке багатогранне і цінне історичне багатство, як найбільший острів на Дніпрі – острів Хортиця…

     Його вважають тим „орлиним гніздом”, що до нього зліталися звідусіль запорожці на своїх чайках.

      Унікальність цього острову в рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів – цілинних степів, плавневих лісів, наскальної рослинності, рідкісних та зникаючих видів рослин, пам’яток геології…Хортицькі озера стали головним природоохоронцем. У плавнях і поблизу них мешкає понад двісті (200) видів птахів (хоча всього в Україні їх трохи більше трьохсот (300)), близько п’ятидесяти (50) видів риб, в озерах мешкає анйменший у світі вид папороті – сальвінія плаваюча. 

5.     Історія о. Хортиця

   На острові 1983 року був відкритий музей історії запорозького козацтва, якому 14 жовтня виповнилось 24 роки. Особливість музею полягає в оригінальному оформленні приміщення

( враження, що рухаєшся печерою ), в експонатах, більшість з яких зібрана саме на хортицьких просторах. Є підстави стверджувати, що один із прототипів Запорізької Січі існував на Хортиці. 

   Ще на початку ХХ століття на цьому острові було 129 курганів, проте до наших днів уціліло небагато. Вони були розташовані кількома групами на узбіччі так званого „Скіфського шляху”. Зараз комплекс склали 11 курганів, на яких установлено стародавні скульптури та людиноподібні стели…

   Відновити невідомі сторінки історії та козацтва допомагає нам і музей кам’яних витворів, розгорнутий в одному із куточків комплексу. Експонати музею знаходяться просто неба – гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести.

     Тут звідусіль віє духом старовини…

 Влітку 1843 року український поет Тарас Шевченко подорожував Україною і побував на Хортиці. У травні 2005 року, за допомогою краєзнавців, було визначено маршрут, яким ходив по Хортиці письменник, і оздоблено його сімома гранітними брилами. На них висічені рядки із творів Великого Кобзаря, де згадуєлься Хортиця і Великий Луг запорозький. Таким чином виник маршрут „Тарасова стежка”. 

     У народі існує легенда-переказ „Шевченко на Хортиці”…

Шевченко поплив на Хортицю. За веслами сидів молодий хлопець. Із хвилюванням наближався поет до острова. Сльози блищали на його очах. Біля Думної скелі вони пристали до берега. Кобзар зійшов на землю славної козацької вольниці. Десь унизу залишився човен. Шевченко попросив хлопця пливти край берега, а сам пішов угору, оглядаючи довкола священну Хортицьку землю.

     Стежками між полину та безсмертників Тарас піднімався на високі могили, де біліли повержені скіфські статуї. Здавалось, що саму історію рідного народу сплюндрували і кинули у бур’ян…

     Він ходив між хрестами козацького кладовища,  ковтав гіркі сльози і стискав кулаки від розпачу й гніву на Катерину ІІ, яка віддала козацьку святиню чужинцям на поталу, знищивши, тим самим, у 1775 році Запорозьку Січ.

     Напевно не один раз питав себе поет: невже це та Хортиця, міць і доблесть якої він оспівав у „Гайдамаках”, у  „Гамалії” і в багатьох інших своїх творах.

     Біля Тарасової скелі сидів похмурий чоловік років тридцяти (30) і думав свою думу…

     Зараз ми всіляко намагаємось повернутись до втраченої сторінки нашої героїчної історії козацтва.

     Це невід’ємна частина нашого єства, це одна з головних особливостей української нації, яка визначає нашу самобутність у світі. Нам не можна втрачати її, бо тоді всі ми вигоримо, як достигле зерно під пекучим соцем…

     Саме тому 14 жовтня 2004 року в День українського козацтва відбулось урочисте відкриття будівництва історико-культурного комплексу „Запорозька Січ”. Місцем розташування якої обране мальовниче північно-східне узбережжя Хортиці. Було заплановане створення двадцяти трьох (23) зрубних споруд, куренів, військової канцелярії, січової школи, діючих кузні та гончарної майстерні.

   Ось так намагаються відновити диво української історії – Запорозьку Січ на острові Хортиця. Для того, щоб наше покоління і наступні також могли з гордістю згадати своє могутнє і міцне коріння, славну, незбориму бунтарську душу українського козака…

 Кожне наступне покоління будь-якої нації отримує у спадок крім матеріальних цінностей і величезну відповідальність перед предками, за те, що одержує у спадок від них. І тому саме від нас залежить те, чи матимуть змогу наші діти та онуки зачаровано вдивлятись у чаруючі сцени фресок та мозаїк Софії Київської, стоячи перед дивовижними храмами та соборами, захоплюватись цією красою і слухати музику гостроверхих башен та куполів, що нестримно тягнуться до неба.

     Чи зможуть вони наповнити свої душі тим спокоєм та емоційним зарядом, які дарують людині мальовничі краєвиди „Софіївки”, чи матимуть змогу прогулятись затишними алеями парку і подумати про плин життя та своє місце у всесвіті?  

      Чи зможуть, хоч раз побувавши на Хортиці і біля славетної Хотинської фортеці, пройнятись тим героїчним духом козаччини і згадками про страшні й криваві битви біля стін фортеці?

      Чи з’явиться у них в серці гордість за героїчне минуле української землі?

     На ці питання маємо відповісти ми, наше покоління. І саме на нас покладено високу місію – не втратити і не зганьбити те, що мусимо зберегти…

V. Підсумок уроку.

• Про  що говорилося на уроці?
• Що нового дізналися?
• Про що хотіли б дізнатися більше?
• Чи сподобалась вам форма роботи на уроці?
• Який висновок можна зробити з того, що ми дізналися про своє рідне містечко?